Причини недоведення злочину до кінця можуть бути різноманітними (опір жертви, невміння користуватися зброєю, затримання злочинця тощо). Якщо злочин не доведено до кінця з волі особи, кримінально-караного замаху на злочин немає внаслідок добровільної відмови (ст. 17 КК України). Причини, з яких злочин не було доведено до кінця, повинні бути вказані у вироку суду.

б) З суб’єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом. Якщо особа не бажала вчинення злочину, вона не може і здійснити замах на нього, тобто зробити спробу вчинити його. При замаху на злочин особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і бажає доведення початого нею злочину до кінця та настання вказаних наслідків. Пленум Верховного Суду України в постанові “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини” від 1.04.1994 р. № 1 роз’яснив, що суди повинні враховувати, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.

Нереалізованість умислу як ознака замаху має бути суттєвою, такою, що впливає на правову оцінку вчиненого. Так, якщо службова особа прагнула отримати хабар у великому розмірі, а фактично одержала лише його частину, яка також становить винагороду у великому розмірі, розрив між задуманим і фактично вчиненим злочином не може вважатись суттєвим і не впливає на оцінку вчиненого. Обидва предмети хабара перебувають у діапазоні однієї кваліфікуючої ознаки (великий розмір хабара), а тому діяння кваліфікуються за ч, 2 ст. 368 КК України без посилання на ст. 15 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. Під ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К., “Каннон”, 2001р..

Кримінальна відповідальність за замах на злочин.

Поняттям злочину охоплюється не лише закінчений злочин, але й готування до нього і замах на нього як суспільно-небезпечні винні діяння. Коли замах на злочин невеликої тяжкості позбавлений суспільної небезпеки, відповідальність за нього не виникає відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України. Якщо е є злочином закінчене діяння, що формально і містить ознаки будь-якого злочину, воно в силу малозначності не має суспільної небезпеки, не тягне кримінальної відповідальності.

Не є злочином і замах, який не містить суспільної небезпеки (наприклад, замах на знищення чи пошкодження майна, яке не має цінності, при усвідомленні винним цього).

Підставою відповідальності за замах на злочин є склад незакінченого злочину, відповідно – склад замаху на злочин.

На відміну від положень чинного Кримінального Кодексу України питання про кваліфікацію дій осіб, винних в замаху на злочин, в законодавчому порядку раніше чітко не визначалось.

Як випливає із ст. 16, при кваліфікації незакінченого злочину (замах на злочин) необхідно посилатись на ст. 14 або 15 КК і статтю Особливої частини Кримінального Кодексу України, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин, до якого суб’єкт готувався чи на який зробив замах. Наприклад, замах на вбивство кваліфікується за ст. 15 і 115 КК України. Або інший приклад. Коли обман покупців вчинено не у значних розмірах, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на обман покупців у значних розмірах і не був здійснений з незалежних від винного обставин, вчинений злочин слід кваліфікувати як замах на обман покупців у значних розмірах, тобто за ст. 15 і ч. 1 ст. 225 КК України.

Якщо діяння, скоєні особою при готуванні до одного злочину чи замаху на нього, містять у собі одночасно ознаки іншого (другого) закінченого злочину, все вчинене слід кваліфікувати за сукупністю як незакінчений злочин за ст. 14 або за ст. 15 КК України та відповідною статтею Особливої частини КК України як закінчений злочин. Ту закінчений склад одного злочину одночасно є замахом на інший злочин Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. Під ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К., “Каннон”, 2001р..

Як правило, суспільна небезпечність замаху на злочин менша, ніж такого ж закінченого злочину. Тому замах на злочин у судовій практиці призначається звичайно менше покарання, аніж за закінчений злочин. У свою чергу, готування до злочину карається, як правило, м’якше, ніж замах на злочин.

Відмінність замаху на злочин від готування до злочину та закінченого злочину.

Перед з’ясуванням відмінності замаху на злочин від закінченого злочину слід зазначити, що закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК. Ознаки складу злочину властиві кожному з чотирьох його елементів — об'єкту і об'єктивній стороні (об'єктивні підстави відповідальності), суб'єкту і суб'єктивній стороні (суб'єктивні підстави відповідальності. Злочин вважається закінченим за наявності повної відповідності об'єктивних і суб'єктивних ознак вчиненого злочину об'єктивним і суб'єктивним ознакам складу злочину, виписаному в Особливій частині Кодексу. Відсутність у вчиненому діянні передбачених законом небезпечних наслідків як однієї з ознак матеріального складу злочину означає і відсутність закінченого злочину.

У так званих формальних складах злочинів, що не передбачають встановлення шкідливих наслідків як обов'язкової ознаки складу злочину, злочин вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, яке утворює його об'єктивну сторону. Певні стадії вчинення злочину (наприклад, готування до розбійного нападу) можливі і у так