до логічного завершення, бажаного для винного, впливає на кваліфікацію вчиненого, може змінити вид покарання або іншим чином вплинути на відповідальність особи. По-друге, у певних випадках за наявності замаху і відповідно через незавершеність злочину особа може звільнятись від кримінальної відповідальності. Однак замах одночасно, як було вже зазначено, характеризується своєю складністю, оскільки часто буває неможливо встановити наявність суб’єктивних та об’єктивних ознак, які свідчать про наявність саме замаху на вчинення злочину, а не про існування готування до нього. Інформацію про об’єкт, об’єктивну сторону та суб’єкт можна отримати з матеріальних джерел інформації. Встановити ж наявність прямого умислу як невід’ємного елемента замаху на вчинення злочину – дуже складне завдання, оскільки вимагає ретельної роботи з особою, яка вчинила злочин. Інформацію про наявність чи відсутність прямого умислу практично з жодних інших джерел отримати неможливо. Встановлення таких ознак є дуже важливим і необхідним, оскільки відповідає принципу повноти і всебічності розгляду справи судом. Це вимагає від правозастосовчих органів необхідної кваліфікації, професіоналізму при розслідування кримінальної справи та встановленні обставин вчинення злочину.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
Кримінальний кодекс України в редакції від 5 квітня 2001 року.
Кримінальний кодекс Української РСР в редакції від 1960 року.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.92 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохоронних органів».
Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини” від 1.04.1994 р. № 1.
Владимиров Л.Є. Учебник уголовного нрава. Часть общая. – Х., 1889, - C. 94 – 107.
Велогриц-Котляревский Л.С. Учебник русского уголовного права. – Х., - 1903. – С.167-187.
Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву. – М., 1955.
Есипов В.Б. Очерк русского уголовного права. – М., 1904. – С. 299-317.
Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства. Часть общая. – Киев, - 1891. - С. 489-528.
Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. К., Юрінком Інтер, 2001р.
Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України. Загальна частина. Під. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. К., Форум, 2001р.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. Під ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К., “Каннон”, 2001р.
Пионтковский А.А. Учение о преступлении. - М., 1961.
Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая, - К., І985. – С. 222.
Сергиевский Н.Д. Русское уголовное право.— С.- Пб., 1913.- С.299-312.
Спасович В. Учебник уголовного права. 1863.-С.409-4І1.
Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Часть общая. - С-Пб. 1902 - Т.1.-С.679-734.
Трайнин А.Н.Состав преступления по советскому уголовному праву. - М., 1951.
Тышкевич И.С. Приготовление и покушение по уголовному праву. - М., 1958.
Шаргородский М.Д. Вопросы общей части уголовного права. - М., 1955.