держава буде проводити соціально-орієнтовану політику, яка одержить широку народну підтримку.[8;4]
Щодо державних службовців, то вони виконують покладені на них обов’язки на постійній чи тимчасовій основі, на підставі, як правило, конкурсного відбору, залежно від категорії посади. Посада, яку обіймає державний службовець, визначає зміст його діяльності і правовий стан. Від посади залежить обсяг, форми, методи участі державного службовця у практичному здійсненні компетенції того державного органу, в якому органі.
Оптимальна модель сучасної державної служби в Україні передбачає, з одного боку, визначення статусу державного службовця, який виконує найважливіші державні функції та повноваження, а з другого, визначення статусу “простих” службовців і технічного персоналу, які виконують спеціальні завдання та функції на державній службі.
Реформування державної служби базується на чіткій класифікації органів держави (державної влади) та розмежуванні, з одного боку, власне державних органів, а з другого-апарату цих органів.[8;4]
Якщо взяти органи державної влади, то державна служба має включати тих, хто виконує адміністративні функції в органах виконавчої влади та їх апараті, а також в апаратах законодавчих органів, органів судової влади, інших державних органів. Це так звана професійна державна служба, або служба чиновників. Статус їх встановлено в законах. Створення професійного компетентного чиновництва – найважливіше завдання реформи української державної служби. Професійне чиновництво – це категорія людей, які перебувають на державній службі та виконують особливо важливі державні функції:
службовці державних органів, які отримують спеціальні правові статуси та працюють, зокрема, в органах прокуратури, внутрішніх справ, державної безпеки, збройних сил, митних органах, в дипломатичних установах;
службовці, зараховані на державну службу за трудовою угодою. До них відносяться “прості” службовці, а також технічний персонал (працівники).
В апаратах державних органів кадровий склад, як правило, обмежується “чиновниками”, “простими” державними службовцями і “працівниками”.
Зараз стоїть проблема створення принципово нової державної служби, яка базувалась на нормах як публічного, так і приватного права. Право державної служби має будуватися виходячи з існування двох типів державних службовців. Статус особливої категорії публічних службовців – чиновників, або професійних державних службовців зумовлений сутністю держави, її конституційною структурою та завданнями. Правові відносини в цьому випадку мають оформлюватися на рівні державно-правових установлень і будуватися на принципі однобічного регулювання компетентними державними органами, встановленими Конституцією України. Реалізація вказаних правовідносин відбувається шляхом видання органом державної влади адміністративного акту, в якому для визнання його дійсним необхідно вказати також на згоду особи, яка призначається на посаду.
1.2. Правові засади державної служби
Конституційне положення, що основи державної служби визначаються виключно законами України, відкриває значні можливості для становлення, розвитку і формування інституту законодавства про державну службу.
Статус особливої категорії публічних службовців-чиновників або професійних державних службовців (80 з їх числа входять і ті, хто здійснює адміністративні і спеціальні повноваження) зумовлені сутністю держави, її конституційною структурою та завданнями. Правові відносини в цьому випадку мають оформлюватися на рівні державно-правових установлень і будуватися на принципі однобічного регулювання компетентними державними органами, встановленими Конституцією України. Реалізація вказаних відносин відбувається шляхом видання органом державної влади адміністративного акту, в якому для визнання його дійсним необхідно вказати також на згоду особи, яка призначається на посаду.[9;95]
Засади правового статусу чиновників мають встановлюватися законом. В основу кваліфікації посад має бути покладений, насамперед, рівень освіти, враховуватися також класифікація державного службовця, час роботи на державній службі, вік службовця.
Правовий статус “простих” державних службовців та технічного персоналу (“працівників”) регулюється нормами приватного права, зокрема, приватноправовою угодою.
Суттєвим для правового регулювання державної служби є питання врегулювання правового статусу так званих “політичних діячів”, а також осіб, які займають посади політичних державних службовців, або інакше кажучи “політико-організаційні” посади. Правовий статус цих осіб має бути детально регламентований в окремих законодавчих актах.
Доцільно закріпити на конституційному рівні обов’язок звільнення державних службовців з посади у випадку обрання його в представницькі органи державної влади, оскільки перебування на державній службі несумісне з отриманням політичного мандату. Тобто, на час виконання обов’язків в органах законодавчої влади припиняються права й обов’язки за місцем попередньої роботи на державній службі.[9;103]
Правовими засадами державної служби України за результатами проведення реформи, окрім Конституції, будуть виступати наступні джерела:
1.Узагальнюючий Закон України “Про основні засади державної служби”. Він має включати загальні положення, вичерпну класифікацію державних службовців, організацію керівництва державною службою тощо. Положення цього закону матимуть безпосередню дію та загальне значення.
2.Правові джерела для окремих груп державних службовців, якими встановлюються специфічні положення щодо правового статусу деяких груп державних службовців.
3.Правові джерела, що стосуються оплати службової діяльності державних службовців. Це має бути закон про посадові оклади державних службовців, за яким регулюється оплата праці, встановлюватимуться посадові оклади для державних службовців.
4.Правові джерела в галузі дисциплінарного законодавства. Це може бути Дисциплінарний кодекс, який мав би встановлювати види дисциплінарних стягнень, а також пов’язані з цим процесуальні норми. Велике значення має прийняття Кодексу правил поведінки державних службовців, який мусить охопити основні норми суспільної моралі, кращі традиції, звичаї національної культури.
Правовідносини в сфері державної служби регулюватимуться також окремими нормами як вже діючого законодавства (адміністративно-деліктний кодекси), так і нормами законодавчих актів, які ще мають розроблятися (Закон про Адміністративний Суд України, Адміністративно-процесуальний кодекс та ін.)[2;43]
Можливо в перспективі доцільно об’єднати частину вказаних адміністративно-правових актів в єдиний узагальнюючий акт на зразок Кодексу державної служби України.
В Законі України “Про державну службу” від 16.12.1993 року закріплене право на державну службу, незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової й національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, всіх