Необхідно створити належні умови праці персоналу державної служби, включаючи надання відповідних приміщень, організаційно-технічне, інформаційне та допоміжно-обслуговуюче кадрове забезпечення.

Загальнонаціональна система підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців має бути значно удосконалена. Це, зокрема, вимагає:

визначення рівнів і напрямів підготовки за спеціальностями і спеціалізаціями (як у межах освітньої галузі "державне управління", так і в інших галузях із фаховим спрямуванням на державну службу), встановлення термінів та обсягів навчання, а також проведення акредитації закладів освіти і ліцензування навчальних програм для забезпечення державних стандартів якості підготовки у цій сфері;

приділення у процесі професійного навчання державних службовців особливої уваги їх підготовці до управлінської діяльності, прийняття рішень, розроблення та аналізу політики, стратегічного менеджменту тощо;

запровадження нормативів відбору на навчання залежно від рівня освіти, напряму (спеціальності, спеціалізації) підготовки, а у системі підвищення кваліфікації кадрів - від категорії та професійно-кваліфікаційної характеристики посади;

чіткого розмежування завдань і повноважень загальнонаціональних, галузевих, регіональних та місцевих закладів навчання персоналу державної служби з урахуванням специфіки здійснення ними підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, передусім керівників і спеціалістів;

встановлення гарантій працевлаштування випускників навчальних закладів, що готують кадри для державної служби, з метою ефективного використання набутого освітньо-професійного потенціалу;

посиленого стимулювання навчання державних службовців із задіянням механізму планування їх професійної кар’єри та відповідальності керівників державних органів за ефективне використання спеціально підготовлених кадрів;

запровадження розгорнутої, упорядкованої та обов’язкової системи підвищення кваліфікації державних службовців з використанням різних форм навчання;

розширення мережі підготовки кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру і докторантуру для підвищення наукового рівня діяльності органів державного управління;

з метою заохочення і стимулювання державних органів у систематичній професійній підготовці їх працівників визначення в кошторисах на утримання цих органів окремої статті видатків на підготовку і підвищення кваліфікації державних службовців у розмірі не менш як 3 відсотки від фонду оплати праці;

зміцнення матеріально-технічної бази закладів підготовки і підвищення кваліфікації персоналу державної служби, насамперед тих, що навчають керівні кадри [64].

З метою ефективного проведення адміністративної реформи слід передбачити комплексний механізм організаційного забезпечення адміністративної реформи. Він має охоплювати головні складові адміністративних перетворень, зокрема: трансформацію системи органів виконавчої влади, державної служби, адміністративно-територіального устрою та системи місцевого самоврядування, окремих сфер державного управління [32, с.29].

Загальне концептуальне супроводження проведення адміністративної реформи здійснює Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи.

Для поточного керівництва запровадженням заходів по всіх напрямках реформування, що потребуватиме прийняття відповідних рішень і займатиме значний період, призначається посадова особа з відповідним статусом (віце-прем’єр-міністр або міністр), наділена необхідними повноваженнями та забезпечена достатніми матеріальними, фінансовими та кадровими ресурсами. У прямому підпорядкуванні цієї особи знаходиться постійно діюча робоча група, в яку мають бути залучені висококваліфіковані, досвідчені фахівці, у тому числі іноземні радники й експерти, які б працювали на постійній основі. На зазначену робочу групу слід покласти також координацію наукових досліджень щодо реформи державного управління і відповідного законодавства.

Щодо реформування державної служби окремі координуючі функції покладаються на Головдержслужбу при Кабінеті Міністрів України, а науково-методичні - на Українську академію державного управління при Президентові України.

Ключове місце у правовому забезпеченні адміністративної реформи посідає адміністративне право. Ця фундаментальна галузь українського публічного права органічно пов’язана з виконавчою владою, являючи собою, з одного боку, її правові засади, а з іншого - важливий засіб, інструмент її здійснення.

Указом Президента України затверджено проведення першочергових заходів з проведення в Україні адміністративної реформи за наступними напрямками [64]:

1) Загальні заходи

1. Підготувати пропозиції щодо уточнення складу, завдань та повноважень Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, а також щодо організації роботи її постійно діючого штатного підрозділу.

2. Підготувати пропозиції щодо визначення обсягів фінансування заходів з проведення адміністративної реформи та урахувати їх в проектах Державного бюджету України на 1999 та наступні роки.

3. Внести пропозиції щодо розвитку адміністративної юстиції в Україні.

4. Підготувати пропозиції щодо впорядкування системи адміністративно-територіальних одиниць України.

5. Розробити план підготовки проектів законів та інших нормативно-правових актів з метою організаційно-правового забезпечення проведення адміністративної реформи в Україні.

6. Запровадити систему моніторингу і контролю за проведенням адміністративної реформи, забезпечити систематичне подання центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідних аналітичних матеріалів для подальшого узагальнення їх та відповідного інформування Президента України і Прем’єр-міністра України.

7. Підготувати пропозиції щодо узгодження відповідних положень Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та Концепції адміністративної реформи в Україні.

8. Підготувати проекти законів та інших нормативно-правових актів для забезпечення реалізації положень Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

9. Підготувати проект закону України про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб і подати його у встановленому порядку на розгляд Верховної Ради України.

10. Розробити пропозиції щодо реструктуризації апарату Кабінету Міністрів України.

11. Розробити план упорядкування системи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, на підставі якого підготувати і подати на розгляд Президентові України проект Указу Президента України про зміни в системі центральних органів виконавчої влади.

12. Підготувати пропозиції щодо основних вимог до структури і змісту положень про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

13. Підготувати проекти указів Президента України про затвердження положень про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

14. Проаналізувати функції Міністерства фінансів та Міністерства економіки України, розробити відповідні рекомендації щодо їх оптимізації.

15. Організувати розроблення науково обґрунтованих критеріїв визначення оптимальної структури та чисельності працівників апаратів