умов для практичного здійснення функцій державних органів;
забезпечення ефективної роботи державних органів у відповідності до їхньої компетенції;
удосконалення умов державної служби і професійної діяльності державних службовців;
створення і забезпечення належного функціонування системи підготовки і підвищення кваліфікації державних службовців;
забезпечення принципу гласності в діяльності державних службовців і державних органів, дотримання законності, викорінення бюрократизму, корупції та інших негативних явищ у системі державної служби тощо.
Під функціями державної служби слід розуміти основні напрями практичної реалізації правових норм інституту державної служби, які сприяють досягненню відповідної мети правового регулювання державно-службових відносин і виконанню державною службою своєї соціальної ролі і державно-правового призначення. При вивчені цього питання слід звернути увагу на те, що єдиної думки з приводу видів функцій у юридичній науці немає. Існують різні думки стосовно їх класифікації. Зокрема, виділяються такі функції державної служби [69, с.33]:
а) основні – інформаційне забезпечення, прогнозування і моделювання, планування, організація, керівництво, координація, контроль, регулювання, облік;
б) загальні – здійснення державної кадрової політики; комплектування персоналу державних органів з урахуванням здібностей, професійних, особистих і моральних якостей; організація державної служби; планування і прогнозування розвитку персоналу державних органів; аналіз стану і ефективності державної служби в органах державної влади та ін.;
в) специфічні, які можна розглядати як регулятивний і організаційний вплив щодо обмеженого і доцільного втручання у сферу економіки і соціально-культурного будівництва, в яких об’єкти управління володіють значною самостійністю щодо вибору рішень та їх реалізації;
г) допоміжні, які мають на меті обслуговування діяльності державних органів у рамках основних, загальних і специфічних функцій (діловодство, юридичне обслуговування, матеріально-технічне забезпечення та ін.);
д) спеціальні, які відображають особливості об’єкту управління (наприклад, методичне, технічне керівництво). Вони можуть доповнювати загальні функції у разі їх недостатності.
На думку О. Ф. Ноздрачьова, функціями державної служби є правозастосовча, правотворча, правозахисна, регулятивна, організаційна [48, с.34].
Важливим для інституту державної служби є питання про види державної служби. На законодавчому рівні це питання не врегульоване. В юридичній науці немає єдиної думки стосовно видів державної служби. Найчастіше державну службу класифікують на такі види:
а) службу в органах законодавчої, виконавчої та судової влади;
б) на цивільну та мілітаризовану (воєнізовану) службу;
в) на цивільну та спеціалізовану службу;
г) на державну (в державних органах та військову) і цивільну (муніципальну службу, службу в державних організаціях і установах, в апаратах політичних партій, у громадських організаціях, у недержавних, некомерційних організаціях, приватних підприємствах тощо).
Розділ ІІ Управління державною службою
Управління державною службою характеризується наступними ознаками:
а) це практична діяльність щодо визначення основних напрямів розвитку і реального функціонування всіх елементів правового інституту державної служби;
б) це функція державних органів, яка здійснюється у визначених організаційно-правових формах і реалізується спеціально створеними державними органами;
в) основною метою управління є задоволення інтересів держави і публічних інтересів у цілому;
г) управління базується на принципах законності, гласності, підпорядкованості вищестоящим державним органам і посадовим особам вищого рівня державних органів і держаних службовців нижчого рівня, єдності основних вимог, що висуваються до державних службовців, стабільності державної служби.
Органи управління державною службою – це спеціальні державні органи або підрозділи державних органів, до компетенції яких відноситься забезпечення і розвиток системи державної служби. При цьому слід мати на увазі, що серед них можна виділити органи забезпечення державної служби та органи управління державною службою. Орган забезпечення державної служби – це орган або, як правило, підрозділ державного органу, завданнями якого є виконання або організація виконання норм, правил і приписів системи державної служби щодо специфіки даного державного органу. Органом державного управління державною службою є орган, який призначений підтримувати і розвивати системи відносин державної служби, її видів, організації управління державною службою, її персоналом, забезпечення порядку, умов і процедур реформування державної служби, підвищення професіоналізму і компетентності державних службовців [23, с.76].
Керівництво державною службою здійснює Президент України, якому вона й підпорядковується. З цією метою створюється Координаційна рада з питань державної служби при Президентові України (далі – Рада), яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом. У своїй діяльності Рада керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Координаційну раду з питань державної служби при Президентові України (затв. Указом Президента від 21.03.2000 р.).
Основними завданнями Ради є:
визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби, об’єднання зусиль державних органів щодо підвищення її ефективності;
розгляд проектів реформування системи державної служби та підготовка пропозицій до плану заходів її впровадження, аналізу і можливого коригування дій;
розгляд проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, кадрового забезпечення державної служби та державних підприємств, установ, організацій;
аналіз взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо реалізації кадрової політики та з питань державної служби, підготовка пропозицій щодо підвищення ефективності цієї роботи;
розгляд питань та пропозицій щодо оптимізації та вдосконалення управління державною службою;
аналіз стану та ефективності використання інтелектуального і управлінського потенціалу держави, розроблення заходів щодо стимулювання праці, посилення правових гарантій, матеріальної та моральної захищеності державних службовців, а також удосконалення адміністративної культури, підвищення відповідальності та запобігання проявам корупції серед державних службовців, посилення суспільної довіри до державної служби;
аналіз стану та розгляд заходів з удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та керівників державних підприємств, установ і організацій, а також проведення наукових досліджень з питань державної служби;
вивчення та розроблення пропозицій щодо впровадження вітчизняного та міжнародного досвіду з питань державного управління, державної служби, кадрового менеджменту [36, с.206].
З