отримувати в установленому порядку з інформацією та документацією щодо правових, організаційно-розпорядчих, фінансово-економічних підстав та обгрунтувань підготовки, розгляду, прийняття та видання нормативно-правових, адміністративних, розпорядчих, інших актів та документів (постанов, рішень, розпоряджень, наказів, положень, інструкцій, стандартів, порядків, вказівок, інструктивних листів тощо) щодо дотримання Законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією», інших актів законодавства з питань державної служби;

отримувати від посадових осіб об’єкта, на якому проводиться перевірка, необхідні довідки, інформацію, статистичні дані, іншу інформацію;

вимагати й отримувати від посадових осіб об’єкта перевірки усні та письмові пояснення з питань, що стосуються предмета перевірки;

ставити перед керівником, іншими посадовими особами об’єкта перевірки вимоги щодо невідкладного усунення виявлених порушень, які потребують негайного реагування, окремо зазначити про це в акті перевірки;

у разі потреби дослідити питання, які вимагають спеціальних знань, ставити перед керівництвом Головдержслужби питання щодо залучення до перевірки на будь-якій стадії спеціалістів чи експертів [28, с.23].

На відміну від повноважень посадових осіб Головдержслужби, на посадових осіб, уповноважених проводити перевірки від імені Головдержслужби, покладаються наступні обов’язки: суворо дотримуватися вимог Конституції України, Законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією», інших актів чинного законодавства; проводити перевірку відповідно до затвердженої програми та планів проведення названого заходу; суворо дотримуватися принципів законності, повноти, об’єктивності, достовірності та доказовості результатів перевірки; не втручатися в оперативну діяльність об’єкта перевірки, без потреби не оприлюднювати своїх висновків до завершення перевірки та ін. [33].

Розділ ІІІ Поняття та види державних службовців

Для розуміння сутності інституту державної служби важливо з’ясувати зміст таких понять, як “державна служба” і “державний службовець”. На жаль, досконалого визначення цих понять український законодавець поки що не винайшов. Чинне законодавство містить визначення, що допускають їх довільне тлумачення [48, с.28].

Як вже зазначалось в першому розділі визначень щодо поняття “державна служба” є досить багато. Тому в цей раз можна зупинитись лишень на одному. Отже, державна служба - сукупність таких складових: а) організаційна - система державних органів, на які Конституцією і законами України покладено повноваження щодо виконання завдань і функцій держави; б) процесуальна - правила і процедури, що встановлено законом для прийняття на службу, її проходження, її припинення; в) людська - корпус осіб, яким присвоюються ранги державних службовців.

Щодо терміну “службовець” то він є похідним від терміна “служба” і широко використовується в юридичній літературі. Загальноприйнято вважати, що службовці - це особи, які проходять якийсь певний вид служби (державної, громадської чи комунальної) [57, с.399].

Службовці виконують специфічні функції в межах суспільного поділу нефізичної праці. Слід розрізняти поняття “працівник” взагалі (будь-яка людина, що заробляє власною працею), “робітник” (працівник, який виконує фізичну працю), “службовець” (працівник, який виконує нефізичну працю).

У радянський період вважалося, що службовці - це працівники нефізичної і розумової праці, що отримують фіксовану заробітну плату. В той час у радянських кодексах про працю вживалися словосполучення “керівники, робітники і службовці”.

Враховуючи законодавчу невизначеність терміна “державний службовець”, та перманентні дискусії щодо визначення поняття “державна служба”, доводиться констатувати, що до цього часу єдиного підходу до розуміння поняття “державні службовці” в Україні не вироблено.

Застосовуються два основних підходи:

1) державний службовець в широкому розумінні - працівник, який здійснює на професійній основі у будь-якій державній установі, закладі, організації, підприємстві суспільно-корисну діяльність та одержує за таку працю заробітну плату;

2) державний службовець у вузькому розумінні - особа, яка перебуває на службі у держави на посаді, віднесеній до державної служби в державному органі або його апараті, з метою здійснення специфічного виду публічної суспільно-корисної діяльності - професійного державного управління або регулювання, за що одержує винагороду з коштів державного бюджету.

Державну службу слід розглядати як складову механізму державного адміністрування, тобто як форму організації діяльності державного апарату з метою безперервного й ефективного здійснення завдань та функцій держави у сферах державного управління і регулювання.

Державна служба відрізняється від усіх інших видів служби своєю публічністю, професійністю, постійністю та функціонуванням у сфері державного управління.

Зміст поняття “державний службовець” безпосередньо залежить від значення базового терміна “державна служба”, і тому, враховуючи суперечливість поглядів учених і практиків, варто продовжити дослідження з метою запропонувати їх більш аргументоване наукове тлумачення [29, с.45].

Отже, державними службовцями є службові особи, які склали Присягу державного службовця України та проходять державну службу в державних органах (їх апаратах) за рахунок державних коштів з метою реалізації відповідної частини завдань та функцій держави.

Національне законодавство, використовуючи терміни “посадова особа” і “службова особа”, не містить єдиного підходу у визначенні їх співвідношення, що негативно позначається на практиці застосування відповідних норм. Цій проблемі сприяло прийняття Конституції України 1996 р., яка поряд із терміном “посадова особа” закріпила і термін “службова особа”.

З метою розв’язання суперечностей у законодавстві й подолання неузгодженостей в реалізації відповідних правових норм необхідним є глибоке дослідження змісту понять “посадова” і “службова особа”, що сприятиме встановленню критеріїв їх розмежування.

Поняття “посадова особа” можна дослідити через призму службово-правових відносин, у яких вона перебуває. Характер діяльності державного службовця завжди обумовлений видом і місцем посади у структурі державного органу. Одні державні службовці беруть участь в усіх стадіях управлінського процесу, а інші - лише в окремих. Важливим