Державна служба в україні

Зміст

ВСТУП

Державна служба – це механізм здійснення цілей та завдань держави. Реалізуючи свої функції, державна служба має стати таким інститутом, через який реалізується демократична сутність держави, підтримується нормальна життєдіяльність суспільства, а державний апарат слугує потребам суспільного розвитку.

Державна служба є важливим соціально-правовим явищем і може бути досліджена з різних точок зору: політичної, соціальної, організаційної, психологічної, етичної, соціологічної.

В своїй кваліфікаційній роботі я хочу розглянути державну службу, як правовий інститут.

Актуальність даної роботи полягає в необхідності більш чіткого визначення понять „державна служба”, „державний службовець”, „проходження державної служби”, проведення класифікації державних службовців за рангами та професійно-кваліфікаційними характеристиками, а також визначення на основі проведеного аналізу особливих ознак державної служби та державного службовця, удосконалити законодавче регулювання інституту проходження державної служби.

Метою даної роботи є визначення поняття проходження державної служби як інституту, його особливості у порівнянні з іншими видами реалізації права на працю (наймана праця, робота за контрактом).

Предметом дослідження виступили нормативно-правові акти, що регулюють галузь державної служби, а об’єктом – суспільні відносини у сфері проходження державної служби.

В теорії термін “інститут” включає в себе сукупність правових норм, які врегульовують однорідні суспільні відносини, пов’язані між собою в якості самостійної групи. Сучасний правовий інститут державної служби - це система правових норм, які регулюють відносини, що виникають в процесі організації самої системи державної служби, статусу державних службовців, гарантій та процедури її реалізації, а також механізму проходження державної служби.

Державна служба має стати повсякденним каналом зв’язку держави та народу, їх взаємодії, а також виступати лідируючою силою суспільства. Подібний підхід здатний забезпечити тільки такий державний апарат і такий його персонал, який зможе обґрунтовано висувати зрозумілі для людей норми поведінки та праці, організовувати та регулювати соціальну активність громадян, домагатися змін і відстежувати їх соціальну ефективність. Державна служба має поєднувати конституційно-зафіксовані наміри та цілі держави, його структури, відношення та зв’язки з кадровим потенціалом держави, втілювати їх в суспільне життя.

З урахуванням висловлених міркувань щодо суспільного призначення державної служби визначаються основні завдання державної служби.

Одним з основних завдань є охорона інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Це викликано тими обставинами, що в останні роки знизилася роль багатьох політичних інститутів, а державна служба залишається конкретним місцем, де громадянин стикається з політикою.

Наступне завдання державної служби – досягнення стійкості засад цілісності держави. Державний апарат поряд з виконанням вимог Конституції та законів України має виконувати акти органів виконавчої влади. Вагомим завданням державної служби є забезпечення ефективності діяльності державних органів на основі постійного вдосконалення функціонування апарату, впровадження нових досягнень науки, прогресивних методів вирішення управлінських завдань.

До завдань державної служби можна віднести також подальшу демократизацію шляхів формування та діяльності апарату, викорінювання бюрократизму, протекціонізму, корупції, створення соціальних, правових та інших умов, необхідних для успішної роботи чиновників.

Для розкриття змісту інституту державної служби є визначення її принципів, адже вони вказують на сутнісні характеристики, найважливіше у змісті та значенні державної служби. Правове встановлення принципів державної служби зумовлює функціонування державних органів, діяльність державних службовців, стійкість правового регулювання державно-службових відносин, а також обґрунтування тенденцій розвитку законодавства про державну службу.

Сучасний правовий інститут державної служби – це комплекс правових норм, які регулюють відносини, що складаються в процесі організації самої державної служби, статусу державних службовців, гарантій і процедур його реалізації, а також механізму проходження державної служби. Таким чином, правове регулювання має включати в себе три великі сфери в системі державно-службових відносин:

1)формування системи державної служби;

2)закріплення статусу державного службовця та гарантій його здійснення;

3)механізм проходження державної служби.

Державна служба – комплексний правовий інститут, який регулює організацію та діяльність всіх державних службовців і складається з правових норм різних галузей права. Складність інституту державної служби полягає в тому, що , по-перше, він поєднує в собі правові норми інших галузей права; по-друге, складається з окремих підінститутів, наприклад, проходження служби, принципів державної служби.

Окрім того, предмет, мета, принципи та метод адміністративно-правового регулювання, а також внутрішній зв’язок з іншими адміністративно-правовими інститутами дає змогу стверджувати, що державна служба перебуває у специфічному адміністративно-правовому режимі регулювання. Специфічність статусу державної служби обумовлена характером відносин, які вона регулює, а саме – їх публічно-правовою природою.

Аналіз змісту інституту державної служби дає змогу уявити її як систему. Що включає наступні елементи: поняття, державної служби; її принципи та види; поняття державного службовця та посадової особи; вступ на державну службу; звільнення з державної служби, соціальний статус державного службовця; оцінка державних службовців; відповідальність працівників державного апарату та контроль за їх діяльністю;основні напрямки реформування державної служби.

В усіх державах, де законодавством встановлено особливий публічно-правовий статус державних службовців, створено спеціально підготовлений корпус цих службовців з особливими правами і обов’язками. Система законодавства складається з двох частин: одна частина поширюється на працівників, задіяних на державній службі, а інша регулює відносини в сфері загальних трудових відносин службовців, які також працюють в публічних установах. Головна різниця полягає в тому, що особи, які перебувають на державній службі, на відміну від осіб, які перебувають у звичайних трудових відносинах, мають особливий правовий статус.

Розділ I. Державна служба в Україні

1.1. Поняття та зміст державної служби

На даний момент в Україні зміцнюється єдина за своїми організаційними, нормативно-правовими, кадровими й інформаційними засадами державна служба. Державну службу слід розглядати як систему суспільних зв’язків і відносин, а не як суму службовців та установ.

Термін