Значна робота щодо забезпечення реалізації права громадян на державну службу проводиться Координаційною Радою з питань державної служби при Президентові України. Одним з її результатів є створення проекту Комплексної програми підготовки державних службовців та заходів, спрямованих на виконання названої Комплексної програми, які затверджені Указом Президента України від 9 листопада 2000 р.[3;296]

Разом з тим, залишається гостро актуальним завдання створити якісно нові правові засади державної служби, з одного боку, а з іншого - забезпечити умови для недопущення руйнації системи державної служби, гарантії її розвитку та утвердження відповідно до конституційних вимог. Постійне доопрацювання, внесення змін та доповнень до чинного Закону України “Про державну службу” не може розв’язати всіх проблем, оскільки він, все ж таки, розрахований тільки на службу в органах виконавчої влади та їх апараті.

Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти дають підстави віднести державну службу України до традиційної бюрократичної системи, оскільки вона базується на законодавстві, багато в чому схожа з європейською державною службою.[3;297]

Розв’язання проблем кадрової політики в державі пов’язане з визначенням кола державних органів та посадових осіб, які вправі регулювати основні правовідносини, що виникають у сфері державної служби. Окрім Верховної Ради України, до них слід віднести Президента України та Кабінет Міністрів України. При цьому Верховна рада встановлює основи державної політики, цілі, завдання та принципи функціонування державної служби в усіх сферах державної діяльності.

Удосконалення державної служби пов’язано з розв’язанням також і інших питань, які мають важливий характер. Це - виявлення впливу конституційних положень та чинного законодавства на розвиток правового статусу державних службовців, визначення системи та сфери законодавства про державну службу, вивчення досвіду інших країн у справі регламентації державної служби та можливостей його застосування в практичній діяльності державних органів України, розвитку галузевої нормотворчості про державну службу, з метою конкретизації положень чинного законодавства (конституційного, фінансового, міжнародного, трудового, кримінального).

Державна служба має велике значення, оскільки пов’язана зі структурно-функціональними елементами державного апарату - дотриманням організаційних та процесуальних основ діяльності державного апарату, встановленням ієрархії посад, оцінювання їх роботи, відповідальністю та стимулюванням діяльності.[3;301]

Виходячи з того, що державна служба єдина в своїй основі, оскільки завжди пов’язана з управлінням, найбільш загальні засади завжди діяльності цього інституту повинні складати закон, у якому б були положення, що притаманні усім видам служби, категоріям посад і службовцям, організації керівництва й управління державною службою, закріплені принципи державної служби, закладені основи подальшого регулювання державно-службових відносин.

1.3. Державна політика в сфері державної служби

Державна політика у сфері державної служби визначається Верховною Радою України. ЇЇ основними напрямками є визначення цілей, завдань і принципів функціонування інституту державної служби, забезпечення ефективності роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції. Для проведення державної політики та функціонального управління державною службою існують Головне управління державної служби у країни, та координаційна рада з питань державної служби.

На Головне управління державної служби покладається прогнозування та планування потреб державних органів, їх апарату в кадрах, забезпечення разом з іншими державними органами реалізації загальних напрямів політики в сфері державної служби в державних органах та їх апараті, розробка та внесення на розгляд Кабінету Міністрів проектів нормативних актів з питань державної служби, розробка, координація та контроль здійснення заходів щодо підвищення ефективності державної служби та вирішення інших питань організації і правового регулювання державної служби.[1;115]

Оскільки питання функціонування державної служби у державних органах, правове становище яких регулюється спеціальними законами України, вирішується цими органами, то важливим є створення та функціонування координаційної ради з питань державної служби для визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних напрямків у сфері державної служби, об’єднання зусиль усіх державних органів щодо підвищення ефективності державної служби. Положення про координаційну раду з питань державної служби затверджується Кабінетом Міністрів.

Правове становище державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до законодавства України.

У Законі про державну службу закріплені основні обов’язки та права державних службовців. Державні службовці зобов’язані додержуватися Конституції та інших актів законодавства України, забезпечувати ефективну роботу відповідних органів, не допускаючи при цьому порушення прав і свобод людини та громадянина, безпосередньо виконувати покладені на них службові обов’язки, зберігати державну таємницю, інформацію про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи та підвищувати професійну кваліфікацію.[1;115]

Державний службовець не тільки вправі, а зобов’язаний у разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, невідкладно у письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Серед широкого спектру основних прав державних службовців слід назвати також право на повагу особистої гідності, на соціальний та правовий захист, просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання службових обов’язків, приймати рішення в межах своїх повноважень та інші.

Обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу є традиційними - визнання особи у встановленому порядку недієздатною, судимість, що є несумісною із зайняттям посади, безпосередня