додатком до постанови Кабінету Мі-ністрів України № 663 від 23 квітня 1999 p., зокрема 80 відсотків при одноразовому, 55 відсотків — дворазовому, 35 відсотків — триразовому харчуванні.
Крім цього, здійснюється перерахунок добових витрат в залеж-ності від кількості разів харчування за кожну добу окремо впро-довж відрядження за кордон. Якщо дата виїзду у відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний контроль, або дата повернення з них не збігається з датами за відмітками в закордонному паспорті чи документі, що його замінює, то добові витрати за час проїзду територією України відшкодовуються від-повідно до порядку, передбаченого для відряджень у межах Украї-ни. В такому самому порядку здійснюється відшкодування ви-трат, якщо відряджений, перебуваючи в дорозі до країни, з якою не встановлено чи спрощено прикордонний контроль, або повер-таючись з такої країни, має транзитну зупинку на території Украї-ни. У разі відсутності такої зупинки добові витрати відшкодову-ються за кожний день відрядження, включаючи день вибуття та прибуття, за нормами, встановленими для відряджень за кордон. Працівнику підприємства, який направлений на роботу в зарубіжні країни на термін, що перевищує 60 календарних днів, і який отримує в період перебування за кордоном заробітну плату в іно-земній валюті, в разі відрядження в межах країни перебування та до інших країн добові витрати відшкодовуються в межах гранич-них норм. Якщо сторона, яка приймає, забезпечує відрядженого за кордон працівника додатковими валютними коштами у ви-гляді компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до кра-їни призначення і назад та на наймання житлового приміщення) або добових витрат, то сторона, яка відряджає, виплату йому до-бових витрат зменшує на суму додатково наданих коштів. Ви-плата добових витрат взагалі не провадиться стороною, що від-ряджає, якщо сума, надана стороною, яка приймає, більша або дорівнює встановленим нормам добових витрат. Необхідно звер-нути увагу на те, що добові виплачуються за умови наявності відміток у посвідченні про відрядження.
8. Підприємство відшкодовує витрати відрядженим праців-никам на наймання житлового приміщення у розмірі фактичних витрат з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користу-вання холодильником, телевізором, але також за наявності під-твердних документів (в оригіналі).
Працівникові, відрядженому в межах України, відшкодовується плата за бронювання місця в готелях у розмірі не більш як 50 від-сотків його вартості за одну добу, згідно з поданими підтвердни-ми документами в оригіналі. Відшкодовуються витрати на найман-ня житлового приміщення за час вимушеної зупинки в дорозі, у разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника (від-шкодовуються на загальних підставах, крім випадків, коли він перебуває на стаціонарному лікуванні). Тимчасова непрацездат-ність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров'я повернутися до місця постійного проживання, так само як вимушена зупинка в дорозі, повинні бути засвідчені в установ-леному порядку.
9. Витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодо-вуються у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, вод-ним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням про-їзних квитків і користуванням постільними речами у поїздах, та страхових платежів на транспорті. Постановою Кабінету Мініст-рів України № 959 від 14 серпня 1996 р. затверджено Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, яким визначається порядок здійснення такого стра-хування пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водно-го, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього місь-кого, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на стан-ції, пристані. Обов'язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів: морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях; внутрішнього водного транспорту внутріш-ньоміського сполучення і переправ; автомобільного і електротра-нспорту на міських маршрутах. Пасажири вважаються застрахо-ваними з моменту оголошення посадки в морське або річкове су-дно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки. Страховий платіж по обов'язковому особис-тому страхуванню утримується з пасажира транспортною органі-зацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізни-чного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та еле-ктротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2 відсо-тків вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до 5 відсотків вартості проїзду. Кожному застрахованому транспортна організація, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжнаро-дних сполучень страховий платіж включається у вартість квитка і утримується з пасажира транспортною організацією у розмірі до 2 відсотків вартості проїзду. Пасажири, що мають право на безко-штовний проїзд відповідно до чинного законодавства, підлягають обов'язковому особистому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового полісу.
Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на про-їзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населе-ного пункту, де постійно працює відряджений, або до місця пе-ребування у відрядженні. Витрати на проїзд відрядженого пра-цівника в м'якому вагоні, на суднах морського флоту в каютах, що оплачуються за 1— 4-ю групами тарифних ставок, на суднах річкового флоту в каютах 1-ї і 2-ї категорій, а також повітряним
транспортом за квитками 1-го класу та бізнес-класу відшкодову-ються в кожному окремому випадку з дозволу керівника підпри-ємства, згідно з поданими проїзними документами. Передбача-ється, що адміністрація може запропонувати відрядженому пра-цівникові вид транспорту, яким йому слід користуватися за наявності декількох видів транспорту, що зв'язує місце постійної роботи з місцем відрядження. У разі відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспор-ту. Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі)