влади направляються у службові відрядження за рішенням відповідних посадових осіб згідно з порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 682 «Про впорядкування службо-вих відряджень керівників органів державної виконавчої влади» від 27 червня 1996 р.
Підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстра-цію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі, форма якого встановлена згідно з додатком 1 до зазначеної вище Інструкції.
У межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жит-лового приміщення і добові, відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження працівник зобо-в'язаний подати авансовий звіт про витрачену у зв'язку з відряд-женням суму. Разом з авансовим звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і доку-менти в оригіналі про наймання житлового приміщення та про-їзд (транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо). Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповід-ними документами (крім добових витрат), працівникові не від-шкодовуються.
13. Відрядження за кордон також здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затверджен-ня завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням пода-ється його копія з перекладом), і кошторису витрат. Підприємс-тво, що направляє працівника у відрядження за кордон, забезпе-чує його коштами в національній валюті країни, куди відряджа-ється працівник, або у вільно конвертованій валюті у вигляді авансу на поточні витрати у розмірах, які обумовлені реальними потребами у країні перебування, з дотриманням вимог Національного банку України щодо вивезення іноземної валюти за кордон. Працівник має бути ознайомлений з довідкою-розрахун-ком на виданий йому аванс та з чинними положеннями про зві-тування за його використання.
Граничні норми добових витрат, що встановлені в гривнях, перераховуються у долари США за прогнозним офіційним об-мінним курсом національної валюти України до долара США на поточний рік. При авансуванні коштами в національній валюті країни, куди відряджається працівник, перерахунок граничної норми, розрахованої в доларах США, у валюту країни відряджен-ня, здійснюється за крос-курсом, розрахованим за встановленим Національним банком України офіційним обмінним валютним курсом національної валюти України до цих валют та долара США на день видачі авансу.
У разі виїзду у відрядження із зарубіжної країни до України відшкодування витрат на відрядження здійснюється в порядку, передбаченому для службових відряджень у межах України.
14. У випадках, коли працівник отримав аванс на відряджен-ня за кордон і не виїхав, то він повинен протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти в тих грошових одиницях, в яких було видано аванс. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний протягом трьох робочих днів подати авансовий звіт про витрачені у відрядженні кошти. Залишок коштів понад суму, використану згідно з авансовим звітом, підлягає поверненню пра-цівником до каси підприємства в грошових одиницях, у яких було видано аванс, але не пізніше трьох робочих днів після повернен-ня з відрядження; в разі застосування корпоративних пластико-вих карток міжнародних платіжних систем — не пізніше 10, а з дозволу керівника (за наявності поважних причин) — 20 робочих днів. У межах цих термінів керівник підприємства (в разі відсут-ності — його заступник) зобов'язаний прийняти рішення щодо затвердження авансового звіту. Разом з авансовим звітом подають-ся документи (в оригіналі), що підтверджують вартість оплачених витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, кредит-ною карткою, безготівковим перерахунком). До звіту додається ксерокопія відміток у закордонному паспорті, завірена відділом кадрів або керівником підприємства.
У разі неповернення працівником залишку коштів у визначе-ний термін відповідна сума стягується з нього підприємством у встановленому чинним законодавством порядку, зокрема, за пра-вилами ст. 127 цього Кодексу. Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти або якщо з поважних причин не отримано кошти на відрядження, то випла-та здійснюється в національній валюті України за офіційним об-мінним курсом гривні до іноземних валют, установленим Націо-нальним банком України на день погашення заборгованості, але не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження; в разі застосування корпоративних пластикових карток міжнарод-них платіжних систем — не пізніше 10, а з дозволу керівника (за наявності поважних причин) — 20 робочих днів.
За відсутності відповідних документів про обмін валюти, в якій видано аванс, на національну валюту країни відрядження перерахунок витрат, здійснених у відрядженні, що підтверджені документально, здійснюється виходячи з крос-курсу, розрахова-ного за офіційним обмінним валютним курсом, що встановле-ний Національним банком України на день затвердження аван-сового звіту. Дозвіл (погодження) керівника підприємства на від-шкодування витрат понад встановлені норми оформлюється письмово за довільною формою.
Необхідно мати на увазі, що працівника, який не відзвітував про витрачені кошти у попередньому відрядженні, не дозволя-ється направляти у відрядження та видавати йому аванс.
15. Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу вало-вих витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльніс-тю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяль-ність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших докумен-тів, які врегульовують або засвідчують бажання встановити цивіль-но-правові відносини; документів, що засвідчують участь відряд-женої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.
Стаття 122. Гарантії для працівників, що направляються на підвищення кваліфікації При направленні працівників на підвищення