Характеристика та аналіз цивільних правовідносин

ПЛАН

ВСТУП...................................................................................2

ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ.................................................................3

ЕЛЕМЕНТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН.................................................................6

ВИДИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН............15

а) майнові відносини.........................................................19

б) особисті немайнові відносини.....................................22

ВИСНОВКИ........................................................................31

Вступ.

Цивільне право як галузь права та юридична наука має свій предмет, до якого належать ті правовідносини, які відповідно регулюються чи вивчаються даною галуззю.

Як відомо, не будь-які відносини, що склались у суспільстві, регулюються нормами права. У правове поле потрапляють тільки найважливіші суспільні відносини.

Як і будь-які інші правовідносини у державі, цивільні правовідносини мають загальні, спільні з іншими ознаки, однак є і відмінності, за допомогою яких їх відмежовують від адміністративних, конституційних правовідносин за своїм суб’єктним та об’єктним складом, за юридичними фактами, які призводять до виникнення, зміни та припинення цих правовідносин.

Визначення цих особливостей на нашу думку є необхідним для розуміння місця та ролі цивільного права серед інших галузей права України. Крім того, розвиток суспільних відносин та зміна пріоритетних напрямків розвитку суспільних та економічних відносин у державі призводить в свою чергу до змін змісту цивільних правовідносин. Мова йде про розширення суб’єктного та об’єктного складу а також про збільшення числа юридичних фактів, в результаті яких виникають, змінюються чи припиняються цивільні правовідносини. Це перш за все пов’язано з дозвільним методом регулювання цивільних правовідносин, тобто “дозволено те, що не заборонено законодавством”.

Ці та інші обставини зумовлюють необхідність наукового дослідження даної проблеми.

1. Поняття цивільних правовідносин та їх особливості.

В процесі здійснення різного роду діяльності як окремі індивіди (громадяни), так і організації цих індивідів вступають між собою в різні відносини, які в силу їх суспільного характеру отримали назву суспільних відносин. Багато з них регулюються нормами права і тому називаються правовідносинами.

Правовідносини є формою, в якій абстрактна норма права отримує своє конкретне вираження. Реалізація норми права в конкретному правовідношенні полягає в тому, що учасники цього правовідношення наділяються суб’єктивними правами і обов’язками, які гарантуються державою.

Норми цивільного права, як і інші правові норми, регулюють суспільні відносини за участю фізичних і юридичних осіб. При цьому суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими.

Отже, цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті.

Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин у цілому, і галузевих цивільно-правових зокрема. Останні виникають на підставі правових норм, і саме цей момент пояснює регулюючий вплив права на суспільні відносини.

Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав та виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особливостей цивільно-правових відносин, то вони зумовлені особливостями предмета і методу цивільного права.

Виходячи зі сказаного вище, можна окреслити такі особливості цивільно-правових відносин:

Суб’єкти цивільних правовідносин рівні між собою, мають відокремлене майно і є самостійними незалежно від функцій, які покладаються на них у конкретному право відношенні. Таким чином зобов’язаний суб’єкт не підпорядковується уповноваженому, а лише пов’язаний конкретним зобов’язанням. Цим цивільне право відношення відрізняється від адміністративного.

Широке коло суб’єктів. В цивільному право відношенні можуть брати участь всі можливі суб’єкти права (громадяни, юридичні особи, держава Україна, окремі органи державної влади чи місцевого самоврядування).

Множинність об’єктів (речі, робота та послуги, інформація, результати інтелектуальної діяльності, нематеріальні блага).

Можливість встановлення змісту цивільних правовідносин за згодою сторін (інші правовідносини виникають тільки при наявності відповідної норми права, яка прямо передбачає можливість виникнення правовідносин).

В якості правових гарантій реального втілення наданих суб’єктам цивільних прав та обов’язків застосовуються в основному заходи майнового характеру (відшкодування збитків і стягнення неустойки).

Можливість виникнення цивільних правовідносин на підставах, які прямо не передбачені законом, однак не суперечать йому.

специфіка порядку і способів захисту порушених цивільних прав, яка полягає в тому, що у випадку порушення прав учасники цивільних правовідносин звертаються до судових органів шляхом подання відповідного позову. [5, c. 73]

Крім того Дзера виділяє також такі особливості цивільних правовідносин, як:

а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права;

в) суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Такими є загальні та галузеві ознаки цивільно-правових відносин.

Таким чином, цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайнові відносини (врегульовані нормами сучасного цивільного права між майнова відокремленими, юридична рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав та обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.

У запропонованому визначенні відображено загальні ознаки правових відносин (виникнення на підставі правових норм, належність учасникам відносин суб'єктивних прав! а обов'язків, можливість застосування засобів державного примусу). В ньому також показано особливості цивільно-правових відносин (групи суспільних відносин, які набувають вигляду цивільно-правових, майнова відокремленість і юридична рівність учасників, посилання на юридичні факти як підставу виникнення, зміни та припинення суб'єктивних цивільних прав та обов'язків). [15, с.78 – 79]

2. Елементи цивільних правовідносин.

Фізичні і юридичні особи вступають у різні цивільно-правові відносини. З метою індивідуалізації окремих цивільно-правових відносин наука цивільного права окреслює їх елементи: суб'єкти і об'єкти, суб'єктивне цивільне право та суб'єктивний цивільний обов'язок

Суб'єкти цивільно-правових відносин. У цивільно-правових відносинах мають брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми (відношення людини до речі не є правовим). Особи, які є учасниками цивільно-правових відносин, називаються суб'єктами. Суб'єкт цивільно-правових відносин, якому належить право, називається активним суб'єктом, або суб'єктом права. Суб'єкт цивільних відносин, на якого покладено обов'язок, називається