"Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи на власний розсуд, без втручання інших осіб, визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя," — зазначено в ст. 272 ЦК України.

На думку ряду російських вчених, зміст особистого немайнового права не включає, за загальним правилом, здійснення позитивних цивільно-правових дій, хоч управомочений суб'єкт на свій розсуд використовує належні йому особисті немайнові блага.

Крім того, особисте немайнове право полягає в можливості управомоченої особи вимагати від інших осіб утримуватися від дій, які порушують це право.

Таким чином, управомочена особа виступає носієм свободи як щодо своїх власних дій, так і свободи від стороннього втручання, а суб'єктивне особисте немайнове цивільне право являє собою право на свободу визначення своєї поведінки в індивідуальній життєдіяльності на власний розсуд, яке виключає можливість будь-якого втручання з боку інших осіб, крім випадків, прямо передбачених законом. Істотного значення у цьому процесі набувають норми моралі. Важливо підкреслити, що кожен випадок такого можливого втручання має базуватися на певних підставах, а саме: по-перше, сама можливість обмеження індивідуальної свободи має бути передбачена законом; по-друге, особа, що здійснює таке обмеження індивідуальної свободи, повинна мати спеціальні документально підтверджені повноваження; по-третє, вона може здійснювати обмеження індивідуальної свободи лише у своєму, вузько спеціалізованому аспекті.[15, c. 232 – 233]

Висновки.

Таким чином, цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайнові відносини (врегульовані нормами сучасного цивільного права між майнова відокремленими, юридична рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав та обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.

Класифікувати ці правовідносини можна за різними критеріями, однак практичне та теоретичне значення має поділ їх на майнові та особисті немайнові.

Майнові відносини, як реально існуюча форма виявлення та реалізації виробничих відносин, формуються внаслідок вольових актів людей та їх колективів, що робить можливим поширення на них відповідного правового регулювання. При цьому майнові відносини поділяються на відносини статики і динаміки. Перші з них утверджують належність матеріальних благ власникам, другі — перехід матеріальних благ від одних до інших суб'єктів.

Стосовно особистих немайнових відносин, то це:

1. відносини, які не мають економічного або майнового змісту, тобто мають єдину неекономічну природу і утворюються у духовній сфері життя суспільства. Вони виникають у людини з народження, одні — внаслідок самого факту фізичної появи на світ, інші — внаслідок того, що людина, яка народилася, існує в певному соціумі;

2. мають абсолютний характер. Змістом особистих абсолютних правовідносин є суб'єктивні особисті права та відповідні обов'язки. Цим правам (на ім'я, честь, гідність) відповідають обов'язки інших осіб не порушувати, поважати ці права;

3. вони складаються з приводу особливої категорії об'єктів — немайнових благ, які неможливо відокремити від конкретної особи, тому мають особистий характер, що визначає їх єдину функціональну властивість — нетоварність.

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що неповне регулювання особистих немайнових, не пов'язаних з майновими, відносин перешкоджає охороні особистих прав і інтересів громадян. У цих питаннях цивільне законодавство на сьогодні все ще відстає від конституційного, яке проголошує такі особисті немайнові права, як право на недоторканність особи; право на недоторканність особистого життя; право на життя та охорону здоров'я; право на таємницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень; право на особисту свободу тощо. Важливим кроком на шляху подолання такого відставання стала розробка нового ЦК України. З прийняттям нового кодексу, не тільки будуть захищатися особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими, але вони будуть регулюватися в нормальному, непорушеному стані. І тому за ЦК України складовою частиною предмета цивільного права дійсно є особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими.

ЛІТЕРАТУРА.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003.

Цивільний кодекс УРСР.

Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 20, ст.249

Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданського права. – М., 1963.

Гражданское право: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М., 1998. – Ч. 2.

Иоффе О.С. Личные неимущественные права и их место в системе советского гражданского права // Советское государство и право. – 1966. - № 7.

Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона. – М., 1983.

Развитие советскго гражданського права на современном этапе. – М.,

Ромовская З.В. Личные неимущественные права граждан СССР: Дис. … канд. Юрид. Наук. – К., 1968.

Ромовська З.В. Особисті немайнові права фізичних осіб // Українське право. – 1997. - № 1.

Селіванов В.М. Методологічні аспекти аналізу трансформації відносин власності в Україні // Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні. – К., 1997.

Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. – М., 1991.

Тархов В.А. Гражданское право. Общая часть: Курс лекцій. – Чебоксары, 1997.

Цивільне право України. Під ред. Ч.Н. Азімова, С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. – Харків, 2000. – Ч. 1.

Цивільне право України: підручник. Книга 1. Під ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К., 2002.