спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток; інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і громадянами. У наведеному переліку об'єктів права державної власності можна виділити дві категорії майна, а саме: а) майно, яке взагалі не може бути у власності інших суб'єктів права власності (наприклад, оборонні об'єкти, Національний банк); б) майно, яке у принципі може бути у власності інших суб'єктів, але в даному випадку за своїм функціональним призначенням покликане забезпечувати загальнодержавні інтереси.
Комунальна власність – матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування, яка складається з рухомого і нерухомого майна, доходів місцевих бюджетів, інших коштів, землі, природних ресурсів, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Суб'єкти права державної та комунальної власності здійснюють належні їм повноваження, використовуючи, зокрема, особливий правовий інститут — управління. Таке управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) спершу здійснювали відповідно Верховна Рада України, місцеві ради народних депутатів України та уповноважені ними державні органи, а після прийняття Конституції — безпосередньо Кабінет Міністрів України, територіальні громади та уповноважені ними органи.
Управління загальнодержавною та комунальною власністю її суб'єкти здійснюють або самостійно, або через уповноважені ними державні органи.
Державна власність виникає різними способами (за юридичними підставами), значення яких є неоднаковим. Так, вирішальною у створенні державної соціалістичної власності була націоналізація засобів виробництва. Надалі державна власність поповнювалася переважно внаслідок економічної діяльності. Велике значення мають також цивільно-правові угоди.
Для ефективного використання майна в процесі виробництва, створення нових матеріальних благ, задоволення потреб населення уповноважені органи виконавчої влади утворюють державні підприємства та державні установи, за якими законодавець закріплює майно відповідно на праві повного господарського відання і на праві оперативного управління Державні підприємства, установи та інші державні організації, наділені правом повного господарського відання, правом оперативного управління, отримують певну сукупність прав та обов'язків, яка дає змогу їм здійснювати функції власника.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 26 червня 1996 р. за № 254К - 96 ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.
Конституційний договір між Президентом України та Верховною Радою України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України"
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ // // Кодекси України. К., Юрінком Інтер, 1998.
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131.
Кодекс України про адміністративні правопорушення // Кодекси України. К., Юрінком Інтер, 1998.
Митний Кодекс України від 11 липня 2002 p. // // Кодекси України. К., Юрінком Інтер, 1998.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356.
Цивільний кодекс УРСР від 18 липня 1963 року.
Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29 листопада 2001 р. // (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 10, ст.77)
Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 20, ст.249.
Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. // ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 24, ст.170 )
Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. // ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 20-21, ст.190 )
Закон України “Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність” від 20 грудня 1991 р. // ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, N 13, ст.181)
Закон України “Про оренду державного та комунального майна” вiд 10 квітня 1992 р. // ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 30, ст.416 )
Закон України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” від 3 березня 1998 р. // ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 34, ст.228 )
Закон України “Про підприємництво” вiд 7 лютого 1991 р. // ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 14, ст.168 )
Закон України “Про підприємства в Україні” вiд 27 березня 1991 р. ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 24, ст.272 )
Закон України “Про приватизацію майна державних підприємств” вiд 18 вересня 1992 р. // ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, N 42, ст.603 )
Декрет Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31 грудня 1992 р.
Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15 грудня 1992 р.
Декрет Кабінету Міністрів України “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів” від 19 лютого 1993 р.
Концепція розподілу між центральними і місцевими органами виконавчої влади повноважень з управління об'єктами державної власності, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р.
Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положення про районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію, затверджені Указом Президента України від 21 серпня 1995 р.
Положення про порядок відчуження основних засобів виробництва, що є державною власністю, затверджене Наказом Фонду державного майна України від 19 серпня 1999 р.
Положення про порядок здійснення органами виконавчої