„Особливості трудового договору-контракту”

ПЛАН

стр.

Вступ 3

Поняття контракту як різновиду трудового договору 5

Порядок укладення контракту 8

2.1. Укладення контракту з керівниками підприємства, установи, організації 8

2.2. Порядок укладення контракту з іншими працівниками 10

Форма і зміст контракту 17

Підстави та порядок припинення сторонами

Контракту 25

Висновки 31

Список нормативно-правових актів та

використаної літератури 34

Вступ

Контракт на роботу досить широко застосовується в країнах з ринковою економікою. В Україні контракт почав укладатися з керівниками державних підприємств із 1990 p., коли було прийнято постанову Ради Міністрів СРСР "Про порядок наймання і звільнення керівника державного союзного підприємства".

Законом України від 20 березня 1991 р. було внесено істотні зміни і доповнення в КЗпП, зокрема, статтю 21 доповнено новою третьою частиною, в якій контракт визначається як особлива форма трудового договору, в якому термін його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання трудового договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Застосування контракту виявило чимало правових питань. Після першого захоплення цим новим видом трудового договору стало ясно, що контракт несе в собі не тільки позитивні положення для працівника, а й негативні. Головна соціальна небезпека для працівника полягає в строковому характері контракту. В умовах економічних труднощів в Україні ефективність контракту ставала дедалі сумнівною, його примусове застосування, що передбачалося великою кількістю законів і підзаконних нормативно-правових актів, обмежувало права працівників.

Таким чином, одним із найбільш істотних правових питань стало питання про сферу застосування контракту. Відповідно до ч. З ст. 21 КЗпП у першій її редакції було встановлено, що сфера застосування контракту визначається законодавством [2]. Невизначеність терміна "законодавство" спричинила невиправдано широке його тлумачення, що давало підстави для широкого застосування контрактів. У багатьох випадках власники не звертали уваги на застереження стосовно сфери застосування контрактів й укладали їх з будь-якими працівниками. "Виправляти" ситуацію довелося Кабінету Міністрів, що 19 березня 1994 р. прийняв постанову № 170 "Про упорядкування застосування контрактної форми трудового договору", у п. 1 якої встановлено, що контрактна форма трудового договору застосовується у випадках, прямо передбачених чинним законодавством, стосовно працівників, які працюють чи працевлаштовуються за трудовими договорами на певний строк чи на час виконання певної роботи [18]. Зазначеною постановою затверджено Положення про порядок укладення контрактів при прийомі (найманні) на роботу працівників.

Конституційний Суд України дав офіційне тлумачення й установив, що терміном "законодавство", застосовуваному в ч. 3 ст. 21 КЗпП, охоплюються закони України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, постанови Верховної Ради, Укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їхніх повноважень і відповідно до Конституції та законів України.

Настільки широким розумінням сфери застосування контракту Конституційний Суд фактично узаконив юридичну практику, що мала місце, адже контракти було введено для невиправдано великого числа категорій працівників, і рішення щодо цього приймалися указами Президента, постановами Кабінету Міністрів, нормативними наказами міністерств України. Однак така позиція Конституційного Суду стала предметом справедливої критики, взятої до уваги законодавцем. Відповідно до Закону України від 24 грудня 1999 р. в ч. З ст. 21 КЗпП внесено зміну, згідно з якою: "Сфера застосування контракту визначається законами України". Це істотно звузило сферу застосування контракту. Однак варто нагадати, що закон не має зворотної сили, тому ця норма набула юридичної сили лише з 13 січня 2000 р. — дня опублікування Закону України.

Що ж необхідно розуміти під поняттям контракту як особливого різновиду трудового договору, які його характерні риси, зміст та форма, який порядок укладення та розірвання? Вирішення саме цих питань – основне завдання даної роботи.

1. Поняття контракту як різновиду трудового договору

Контракт — це двостороння угода, що вимагає згоди працівника. Якщо працівник, з яким за законодавством обов'язково має бути укладено контракт, не погоджується його укладати, він може бути звільнений за п. 6 ст. 36 КЗпП як такий, що відмовляється від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці. У випадку відмови власника від укладення контракту з конкретним працівником трудовий договір з ним припиняється за п. 1 ст. 40 КЗпП України [2].

Контракт як особлива форма трудового договору має бути спрямований на забезпечення умов для виявлення ініціативи і самостійності працівників, з огляду на їхні індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника. Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними. Таким чином, умови контракту можуть поліпшувати становище працівника, установлювати додаткові виплати, переваги, пільги, а також конкретизувати права та обов'язки сторін контракту.

Контракт укладається в письмовій формі у двох примірниках і підписується роботодавцем і працівником. За згодою працівника копія контракту може бути передана профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за дотриманням умов контракту.

Контракт набирає чинності з моменту підписання його сторонами і може бути змінений тільки з їхньої згоди.

Момент виникнення трудових відносин із працівником, з котрим укладено контракт, залежить від категорії, до якої належить працівник. Якщо це керівник державного підприємства, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 203 для виникнення трудових відносин необхідна наявність трьох юридичних фактів: підписання з ним контракту; узгодження