Контракт — це насамперед строковий трудовий договір. Строковий трудовий договір може автоматично трансформуватися в договір на невизначений термін, якщо трудові відносини фактично продовжуються і жодна зі сторін не вимагає їх припинення. Однак до контракту зазначене положення не застосовується. Він може бути переукладений на новий термін тільки за згодою сторін, тобто вимагаються активні юридичні дії — підписання контракту.

Як правило, законодавство не встановлює ні мінімальних, ні максимальних термінів для контракту. Питання терміну вирішується за угодою сторін контракту. Але стосовно керівників державних підприємств установлено, що контракти можуть укладатися терміном від 1 до 5 років.

Змістом контракту є взаємні зобов'язання сторін. Контракт не повинен повторювати обов'язки з посадових інструкцій. У ньому мають бути виділені основні обов'язки, основні результати, необхідні для підприємства, за які буде виплачено визначену винагороду. У контракті повинні обумовлюватися режим робочого часу, зокрема використання гнучкого режиму праці, тривалість відпустки працівника, у тому числі додаткової. Можуть бути обумовлені іспит та інші форми і наслідки оцінки трудової діяльності працівника. Обов'язкам працівника повинні відповідати обов'язки власника, зокрема щодо матеріального забезпечення працівника: розміру посадового окладу, дотримання умов підвищення оплати праці, показників преміювання, показників і умов винагороди за підсумками роботи за рік.

У контракті можуть бути визначені додаткові порівняно з чинним законодавством пільги і компенсації за рахунок підприємства: додаткова винагорода до щорічної відпустки, при переукладанні контракту на новий термін, у зв'язку з виходом на пенсію чи одержанням трудового каліцтва. Можуть бути передбачені матеріальні санкції в разі дострокового припинення контракту з ініціативи працівника або роботодавця без поважних причин.

Контракт може містити зобов'язання роботодавця щодо компенсації моральної і матеріальної шкоди, заподіяної працівникові у випадку дострокового розірвання контракту: працівником — через невиконання чи неналежне виконання роботодавцем своїх зобов'язань за контрактом; роботодавцем — на підставах, не передбачених чинним законодавством і контрактом.

2 Порядок укладення контракту

2.1. Укладення контракту з керівниками підприємства, установи, організації

На практиці вважається допустимим доручати укладення трудо-вих договорів з усіма працівниками керівникам відокремлених підрозділів підприємств. Правда, при цьому попереднє вирішення питання про прийняття на посаду керівників та спеціалістів нерідко залишають за керівником підприємства — юридичної особи.

Хоч прийняття на роботу заступників керівника підприєм-ства, керівників, спеціалістів, старших майстрів віднесено до компетенції керівника, все ж спеціальними нормами щодо цього передбачені винятки. Так, обрання членів виконавчого органу акціонерного товариства входить до компетенції загальних зборів акціонерів (п. "г" частини четвертої ст. 41 Закону "Про госпо-дарські товариства") [7]. В установах та організаціях повноваження укладення трудових договорів зазвичай надається їх керівниками.

Поряд з поняттям прийняття на роботу, укладення трудо-вого договору в нормативно-правових актах нерідко використо-вуються поняття обрання, призначення працівників чи затверд-ження на посаду.

Обрання означає завжди прийняття колективного рішення. Частіше всього термін "обрання" вживається тоді, коли відповід-ний колегіальний орган вирішує питання про прийняття на відпо-відну посаду одного з членів цього органу. Так, Голова Верхов-ної Ради України, його заступники обираються народними депутатами України (ст. 88 Конституції України) [1]. Обираються секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної, обласної ради, його заступники (ст. 26, 43 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні") [9]. Але ж і судді Верховною Радою обираються (п. 27 ст. 85 Конституції України) [1], хоч вони не вхо-дять до складу колегіального органу, який їх обирає. Обирають-ся і члени виконавчого органу акціонерного товариства, товари-ства з обмеженою відповідальністю (ст. 41, 59 Закону "Про господарські товариства") [7], хоча вони можуть по бути акціонера-ми, учасниками товариства з обмеженою відповідальністю. Об-рання, як правило, не с укладенням трудового договору, а являєть-ся лише передумовою для цього.

Призначення — це також лише прийняття рішення про ук-ладення з працівниками трудового договору, але не саме укла-дення. Широкі повноваження у призначенні посадових осіб на-дані ст. 85 Конституції України Верховній Раді України, ст. 104 Конституції — Президенту України [1]. Проте, зустрічається і таке призначення, яке одночасно являється і укладенням трудового договору. Так, сільський, селищний, міський голова призначає на посади керівників відділів і управлінь, інших виконавчих органів ради, підприємств, установ, організацій, що належать до кому-нальної власності відповідних територіальних громад (підпункт 10 п. З ст. 43 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні") [10]. Голова Держмитслужби призначає на посади начальників мит-ниць (ст. 5 Указу Президента України "Про внесення змін та доповнень до Указу Президента України від 29 листопада 1996 року № 1145") [19]. Керівник підприємства, за формулюванням ст. 16 За-кону "Про підприємства в Україні", призначає керівних праці-вників і спеціалістів підприємства. Поняття "призначення" вико-ристовується у ст. 66 Кодексу торгового мореплавства стосовно прийняття на роботу осіб суднового екіпажу.

У законодавстві зустрічається і така правова форма, як зат-вердження на посаду.

Основами законодавства України про культуру встановлено, що спеціально уповноважені центральні органи державного уп-равління затверджують на посади керівників державних закладів, підприємств, організацій, установ (ст. 21). Але це є звичайне укладення трудового договору.

Статутами громадських організацій і інших об'єднань грома-дян може бути, наприклад, передбачено, що збори громадської організації приймають рішення про затвердження чи незатвердження на посаду керівника колегіального органу