Прийняття на роботу в окремих випадках припускає погод-ження цього питання в установленому порядку.

У частині першій ст. 66 Кодексу торгового мореплавства сфор-мульовано досить визначену заборону приймати на роботу осіб суднового екіпажу без погодження капітана судна. Внесення цього правила до нормативного акта, що має чинність закону, категоричність заборони дають підстави для висновку, що порушення зазначеної заборони може спричинити звільнення пра-цівника на підставі ст. 7 КЗпП (оскільки судова практика визнає цю статтю нормою прямої дії) [4]. Водночас слід враховувати, що відмова капітана судна прийняти до складу екіпажу особу, яку направив на судно власник судна, мас бути обґрунтованою, офор-мленою письмово і направленою (врученою) судновласнику й особі, якій відмовлено у прийнятті на роботу.

Погодження питання при прийняття на роботу передбачено у випадках призначення на посади, здійснюваного Президентом України за погодженням з Верховною Радою. Призначення на посади (прийняття на роботу) керівників служб ветеринарної ме-дицини міністерств та Інших центральних і місцевих органів ви-конавчої влади погоджується з Державним департаментом вете-ринарної медицини (п. 4 Положення про Державний департамент ветеринарної медицини) [24].

Є й інші приклади погоджень призначення на посади.

КЗпП України передбачає укладення трудового договору, як правило, у письмовій формі [2]. Звичайним після фор-мулювання правила являється зазначення винятків з цього пра-вила. У цьому разі законодавець вибрав Інший варіант: після вик-ладення правила він перерахував випадки, коли воно являється обов'язковим, у зв'язку з чим саме правило втратило ознаку обо-в'язковості.

2.2. Порядок укладення контракту з іншими працівниками

Письмова форма трудового договору обов'язкова при орга-нізованому наборі робітників. В Україні продовжує діяти поста-нова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про заходи з подальшого вдосконалення організованого набору робітників та громадсько-го призову молоді". П. 6 цієї постанови передбачає укладення органом з питань праці (нині цю функцію, очевидно, мають ви-конувати органи державної служби зайнятості — ст. 19 Закону "Про зайнятість населення"; п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про переселення сімей в сільську місцевість та орга-нізований набір робітників") від імені підприємств і організацій трудових договорів з робітниками, "направленими на роботу у порядку організованого набору". З урахуванням ст. 19 Закону "Про зайнятість населення" такі трудові договори державна служба зайнятості може укладати від імені підприємств, уста-нов, організацій усіх форм власності з усіма працівниками (а не лише з робітниками) [9].

Визначення кола робіт, для виконання яких необхідно ук-ладення трудового договору у письмовій формі відповідно до п. 2 частини першої ст. 24 КЗпП, провадиться передусім на підставі розділу 21 Списку виробництв, робіт, професій і посад праців-ників, робота на яких пов'язана з підвищеним нервово-емоцій-ним та інтелектуальним навантаженням чи виконується в особ-ливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну до-даткову відпустку за особливий характер праці. Розділ 21 озаглавлений "Роботи, які виконуються в особливих природних гео-графічних і геологічних умовах". Проте, перелік робіт названого розділу не охоплює повністю роботи, зазначені в п. 2. ст. 24 КЗпП. Для визначення решти видів робіт, про які йдеться у цьому пункті, слід враховувати, що вживані у ньому слова "умови підвищеного ризику для здоров'я" стосуються не роботи безпосередньо, а "районів". Це означає, що письмова форма трудового договору обов'язкова не при виконанні робіт в умовах підвищеного ризи-ку для здоров'я (тоді перелік таких робіт визначався о па підставі згаданого Списку), а при роботі у районах з умовами підвище-ного ризику для здоров'я. З таких районів в Україні відомий лише один район — територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Укладення трудового договору у письмовій формі обов'яз-кове також і в інших випадках, передбачених законодавством, хоч би вони і не були прямо названі в ст. 24 КЗпП. Наприклад, укладення письмового трудового договору передбачено для пра-цівників, діяльність яких пов'язана з державною таємницею (по-станова Кабінету Міністрів України "Про встановлення письмо-вої форми трудових договорів з працівниками, діяльність яких пов'язана з державною таємницею"). Типова форма трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, затверджена наказом Державного комітету з питань державних таємниць. Тим же наказом затверджена форма Обо-в'язку громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці [15]. Письмова форма трудового договору передбачена п. З Положення про умови праці осіб, що працюють у громадян за договорами, ст. 25 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" (у разі укладення трудового договору з такою орга-нізацією) [12], п. 14 Положення про порядок організації і проведення оплачуваних громадських робіт (при укладенні строкових тру-дових договорів на виконання таких робіт), ст. 15 Закону "Про альтернативну (невійськову) службу" (при укладенні трудового договору з працівником, що проходить таку службу) [5]. Слід, про-те, враховувати, що державні органи вправі встановлювати пра-вила про обов'язковість застосування письмової форми трудо-вого договору лише у випадках, коли їм таке повноваження надано. Передбачаючи письмову форму трудового договору з демонстраторами пластичних поз (п. 1.1 Положення про умови та оплату праці демонстраторів пластичних поз у художніх навчаль-них закладах України), Міністерство культури та мистецтв Ук-раїни, на наш погляд, вийшло за межі своєї компетенції.

Проте закон не дає відповіді на питання, як же трудовий договір має оформлятись письмово. Судячи по типових формах контрактів, по типовій формі трудового договору з працівника-ми, діяльність яких пов'язана з державною-таємницею, законо-давець схиляється до того, аби визнати письмовою формою тру-дового договору