Книга друга “Виникнення, зміна та припинення трудових відносин”. Основною ідеєю цієї книги є внесення більшої визначеності у трудові відносини з огляду на складність застосування раніше чинного законодавства та численні трудові спори, породжені цією складністю. Враховувалась також необхідність надати трудовим відносинам той вигляд, який обумовлюється новим змістом суспільних відносин, що склались в Україні. У цій книзі сформульовані такі нові положення:

1) проведено розмежування між трудовими відносинами та трудовим договором як різними правовими явищами;

2) по-новому визначено перелік документів, що пред’являються при прийнятті на роботу (стаття 62 проекту). Трудова книжка пред’являється на розсуд працівника, а ведеться роботодавцем на вимогу працівника. Встановлено обов’язок роботодавця на вимогу працівника видати йому рекомендаційну характеристику (стаття 129 проекту) та право працівника пред’явити її роботодавцеві при прийнятті на роботу (стаття 62 проекту);

3) письмова форма трудового договору визнається обов’язковою (стаття 66 проекту). Проте порушення цієї вимоги не тягне недійсності трудових відносин, що виникли;

4) трудовому договору надається значення повноцінного юридичного акта, вихід за межі якого не допускається. Це знімає питання про право роботодавця на одностороннє переміщення працівників та зміну істотних умов праці;

5) вперше чітко визначено зміст трудової функції працівника та її співвідношення з переліками робіт, що наводяться в кваліфікаційних характеристиках (стаття 73 проекту);

6) запропоновано виключити із трудового законодавства правові конструкції сезонного і тимчасового трудових договорів, оскільки вони є несприятливими для працівників і за яких при відсутності стабільності трудових відносин (трудові відносини тривали короткий час) працівник в деяких випадках звільнявся за ініціативою роботодавця у спрощеному порядку;

7) виключено дискримінаційне обмеження права працівників, які працюють за строковим трудовим договором, на звільнення за власною ініціативою;

8) з метою надання працівникам, які вступили в строкові трудові відносини, кращих умов для реалізації права на працю передбачена можливість укладення після закінчення строку трудових відносин трудового договору на наступний строк, якщо відповідні роботи припиняються тимчасово (в зв’язку з їх сезонним характером тощо) (стаття 79 проекту);

9) чинний занадто складний механізм переміщень працівників та зміни істотних умов праці запропоновано замінити елементарно простим механізмом, відповідно до якого: а) роботодавець має право на переміщення працівників в межах трудового договору (частина 1 статті 80 проекту); б) за роботодавцем визнається право на внесення змін в організацію виробництва і праці (стаття 81 проекту);

10) пропонується встановити більш гнучкі правила щодо переведення на іншу роботу, в тому числі на тимчасову і постійну роботу, для заміщення відсутнього керівника, на інше підприємство (статті 81 - 86 проекту);

11) статті 87 - 93 проекту вперше визначають умови відсторонення від роботи залежно від його підстави. Зокрема, механізм відсторонення осіб, що знаходяться в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння (стаття 88 проекту) враховує і об’єктивну необхідність такого відсторонення, і право людини на недоторканість;

12) усунуто невизначеність щодо переважного права на залишення на роботі при скороченні штату (таке право має працівник, підстава переваги якого зазначена у статті 107 проекту першою і за більшою кількістю підстав; визначено межі, в яких виявляються переваги на залишення на роботі, та право роботодавця вийти за ці межі);

13) значно обмежено можливості звільнення за ініціативою роботодавця з підстави невідповідності працівника. Крім випадків, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 110 проекту, це можливе лише тоді, коли працівник відмовився від переведення на роботу, що відповідає стану здоров’я працівника;

14) пропонується відмовитись від надання імперативного характеру згоді профспілкового органу на звільнення працівників (статті 125, 126 проекту). За умов, коли значна частина працівників не є членами профспілок, правило про обов’язковість згоди профспілкового органу на розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця з деяких підстав стало дискримінаційним стосовно працівників, що не є членами профспілки [15, с. 36].

Книга третя “Умови праці” формулює положення щодо робочого часу, часу відпочинку, заробітної плати, гарантій і компенсацій, охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку, соціального страхування. В цій книзі сформульовані такі нові та суттєві для раціонального правового регулювання трудових відносин положення:

1) вперше сформульовано загальні правила про склад робочого часу (стаття 138 проекту);

2) проведено розмежування між поняттями “тривалість робочого часу”, що характеризує норму робочого часу, і “тривалість роботи”, що належить до групи норм, що визначають режим робочого часу;

3) з метою усунення розбіжностей у визначенні норми (фонду) робочого часу при різних режимах робочого часу встановлюється, що основою для визначення норми робочого часу є п’ятиденний робочий тиждень з рівною тривалістю роботи в кожний день тижня (стаття 142 проекту);

4) вперше сформульовані розгорнені правила щодо використання режиму підсумованого обліку робочого часу (стаття 147 проекту);

5) упорядковуються відносини, що стосуються вихідних днів. Це можливо за умови визнання двох видів вихідних днів: а) загальний вихідний день; б) вихідний день працівника (відповідно до встановленого стабільного режиму роботи, графіку змінності, графіку виходу на роботу) (стаття 163 проекту);

6) положення, що стосуються відпусток, відтворюють положення чинного Закону “Про відпустки” за деякими виключеннями;

7) правила щодо нормування праці не передбачають встановлення колективними договорами норм праці та розцінок, оскільки зазвичай це є нереальним. Натомість пропонується в колективному договорі передбачати порядок встановлення, заміни та перегляду норм праці, а право їх встановлення відповідно до умов колективного договору надати роботодавцеві. Передбачається також посилити захист прав працівників в зв’язку з застосуванням норм