8) сформульовано положення про першочерговість виплати заробітної плати за рахунок коштів, що поступають до каси або на рахунок роботодавця (частина 5 статті 246 проекту);

9) запропоновано відійти від широкого визначення заробітної плати, як такої, що включає в себе винагороду за працю, гарантії і компенсації. Таке визначення не давало можливості погодити положення трудового законодавства з актами податкового законодавства. В проекті ці три правові категорії чітко розмежовуються;

10) мінімальна заробітна плата визначається як законодавче встановлений розмір заробітної плати (тарифної ставки, окладу). Тарифна ставка, оклад мають забезпечувати виконання обов’язку роботодавця оплачувати працю в розмірі, не нижче встановленого державою мінімуму. Інші види заробітку при визначенні виконання цього обов’язку не повинні враховуватись;

11) чітко визначені підстави доплат працівникам за інтенсифікацію праці, порядок їх встановлення (стаття 232 проекту), а також скасування (стаття 73 проекту);

12) правила про обмеження відрахувань із заробітної плати викладені з урахуванням суміжних правил Закону “Про виконавче провадження” та Декрету “Про прибутковий податок з громадян” (статті 264, 265 проекту);

13) положення щодо охорони праці викладені відповідно до Закону “Про охорону праці”. З метою посилення захисту прав працівників у випадках, коли всупереч законодавству роботодавець не забезпечив видачу працівникам молока або лікувально-профілактичного харчування, передбачається стягнення на користь працівника вартості відповідних продуктів (стаття 278 проекту) [16, с. 17].

Книга четверта “Особливості регулювання трудових відносин за участю окремих категорій працівників і роботодавців”. У ній сформульовано низку нових положень, що стосуються праці неповнолітніх, керівників підприємств, установ, організацій, працівників кооперативів, що одночасно є їх членами, а також праці осіб, що знаходяться в трудових відносинах з суб’єктами малого підприємництва і роботодавцями-фізичними особами. Зокрема, це такі положення:

1) пропонується встановити додаткові положення, спрямовані на захист прав і інтересів неповнолітніх: закріплюється обов’язок держави та її органів здійснювати заходи з метою запобігання найгірших форм дитячої праці, виявляти випадки використання дитячої праці, встановлюється заборона на використання праці неповнолітніх на роботах, на яких вони наражаються на фізичне, психологічне чи сексуальне насильство, та порядок встановлення переліку таких робіт (статті 292 проекту);

2) з огляду на нестійке становище суб’єктів малого підприємництва пропонується встановити низку спеціальних правил, які поширюються на трудові відносини з участю таких роботодавців. Оскільки такі особливості повинні стосуватись тільки роботодавців, які дійсно потребують спеціальної уваги законодавця, ці особливості передбачається поширити на роботодавців, які використовують працю не більше 20 осіб (стаття 300 проекту);

3) статті 321-332 проекту вносять необхідну ясність стосовно трудових відносин виробничих кооперативів з працівниками, які є їх членами. Ці працівники не вважаються найманими (стаття 321 проекту), що відкриває можливості для участі найманих працівників виробничих кооперативів у колективних трудових відносинах і реалізації ними своїх колективних прав та інтересів;

4) статті 333-341 проекту встановлюють особливості трудових відносин керівників підприємств, установ, організацій. Тут визначаються особливості здійснення функцій роботодавця щодо керівників (стаття 333 проекту), визначаються вид та зміст трудових договорів з керівниками. Передбачається, що звичайно з керівниками укладаються трудові договори, на які поширюється трудове законодавство, якщо інше не передбачено трудовим договором. Не допускається будь-яких відступлень лише від правил про охорону праці. Стосовно керівників юридичних осіб публічного права зберігається (у відповідних випадках – встановлюється вперше) контрактна форма трудового договору, що передбачає також збереження нормативно-правової бази щодо контрактів з керівниками державних підприємств. Стосовно інших юридичних осіб державного і комунального секторів економіки (термінологія статей 22, 24 Господарського кодексу України) передбачається збереження контрактної форми трудового договору і її нормативно-правової бази, представленої актами Фонду державного майна [12, с. 10].

Книга п’ята “Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації”. В цій книзі (статті 342 - 351 проекту) стосовно всіх видів професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації встановлюються правила, що передбачають можливість погодження між роботодавцем та працівником умов інвестування роботодавцем коштів в робочу силу та зустрічних зобов’язань працівника відпрацювати у даного роботодавця певний строк або відшкодувати на користь роботодавця його затрати на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації працівника [6, c. 12].

Книга шоста “ Колективні трудові відносини”. У статті 352 проекту наводиться визначення колективних трудових відносин як відносин між найманими працівниками та роботодавцями. Оскільки законодавець пішов шляхом визнання повноважень трудових колективів (частина 8 статті 65, частина 1 статті 69 Господарського кодексу України), в статті 372 проекту встановлюється, що Трудовий кодекс не поширюється на діяльність трудових колективів (відносини з їх участю). Так, залишається вільним для подальшого правового врегулювання поле, на якому будуть мати можливість діяти трудові колективи як єдине зібрання всіх працівників, в тому числі і посадових осіб, які здійснюють функції роботодавця. В книзі сформульовані такі найбільш загальні положення:

1) положення про зміст колективних трудових відносин (консультації, переговори, укладення колективних договорів і угод, контроль за їх виконанням, розв’язання колективних трудових спорів (частина 2 статті 352 проекту);

2) закріплення права кожного працівника на участь у колективних діях (стаття 353 проекту);

3) визначення двох форм здійснення права працівників у колективних трудових відносинах – шляхом представництва і безпосередньо (стаття 355 проекту);

4) визнання пріоритетного права профспілок на представництво і можливості представлення інтересів працівників іншими вільно обраними працівниками представниками (представником), у разі, якщо на підприємстві, в установі, організації не діє ні одна профспілка (стаття 356 проекту);

5) визначення порядку представництва працівників на рівні території, галузі та на державному рівні (стаття 357 проекту);

6) врегулювання порядку