цикл сільськогосподарських робіт із виробництва певної продукції. Саме ця форма організації праці переважає у тваринництві, де постійні виробничі бригади займаються вирощуванням телят, молочного стада, відгодівлею худоби на м'ясо тощо.
У великих сільськогосподарських підприємствах існують спеціалізовані виробничі бригади — як галузеві, так і багатогалузеві. Вони, зазвичай, обслуговують окремі галузі господарства і складаються з працівників однорідних професій (спеціальностей), що займаються виробництвом певного виду продукції (рису, винограду, розсади овочів, свинини, молодняка худоби тощо). До галузевих належать рослинницькі і тракторно-рільничі, овочівницькі та інші бригади.
Комплексні бригади обслуговують рослинництво й тваринництво, виробляють декілька видів продукції цих галузей.
Нарівні з виробничими бригадами у сільськогосподарських підприємствах застосовуються такі форми організації праці, як механізовані загони, збирально-транспортні комплекси, загони з заготівлі та внесення органічних, мінеральних добрив і т. д.
Форми організації праці в сільськогосподарських підприємствах не є статичними. Вони постійно змінюються, вдосконалюються, що є об'єктивною необхідністю і однією з головних передумов швидкого піднесення сільського господарства.
На сучасному етапі розвитку сільськогосподарських підприємств основною формою організації праці став підряд, який забезпечує досягнення високих результатів у виробництві сільськогосподарської продукції з меншими затратами праці й коштів.
Порядок формування підрядних колективів, планування їхньої виробничої діяльності, організація обліку, оплата праці та інші організаційні питання регулюються відповідними ре--комендаціями.
Підряд має різноманітні організаційні форми: бригадну, -ланкову, бригадно-ланкову, операційну, сімейну, особисту, орендну.
Суть колективного підряду полягає в тому, що трудовий колектив укладає з керівництвом підприємства договір, за яким зобов'язується виробити певну кількість сільськогосподарської продукції, а господарство гарантує йому створення умов для успішного вирішення цього завдання, своєчасне надання необхідних виробничих ресурсів і оплату праці за одержану продукцію за наперед установленими розцінками і в передбаченому договором порядку.
Значного розвитку набув орендний підряд, за якого колективові передають в оренду землю, виробничі приміщення, техніку та інші основні фонди, необхідні для виконання договірних зобов'язань. Відтворення цих фондів колектив забезпечує за рахунок власних засобів.
Орендний підряд є вищою порівняно з колективним підрядом формою госпрозрахункових відносин. Це перехідна форма організації праці — від підряду до оренди. Маючи однакову економічну природу, оренда й орендний підряд істотно відрізняються один від одного як за рівнем самостійності в організації господарської діяльності, так і в питаннях планування, організації виробництва, реалізації продукції, використання госпрозрахункового прибутку. Якщо за оренди орендар є вільним товаровиробником, який будує свої відносини з партнерами, керуючись лише міркуваннями економічного характеру, то в умовах орендного підряду зберігається його залежність від орендодавця, який встановлює не лише завдання на виробництво певної продукції, а й ціни, за якими її купуватиме [6, c. 408-410].
Взаємовідносини правління колективного господарства, дирекції державного сільськогосподарського підприємства з орендними колективами або окремими орендарями визначаються договором, який складається в трьох примірниках (два — орендодавцеві, один — орендареві). Орендар приймає зобов'язання виробити й реалізувати орендодавцеві (замовникові) або заготівельній організації відповідну продукцію. Вся продукція, вироблена понад зазначений у договорі обсяг, реалізується орендарем на свій розсуд. В договорі визначаються взаємні обов'язки орендодавця і орендаря. У разі недодержання договірних зобов'язань кожен із них має право в односторонньому порядку розірвати договір (як правило, після завершення сільськогосподарського року), попередньо повідомивши про це другу сторону не пізніше як за два місяці.
В орендні відносини з колективними господарствами, державними сільськогосподарськими підприємствами та іншими землекористувачами можуть вступати кооперативи й окремі громадяни, які не є працівниками зазначених господарств. Вони укладають з господарствами (зазвичай на конкурсній основі) договори оренди. При цьому враховуються певні особливості. Орендарі (кооператив, окремі громадяни або їх група) користуються правами юридичної особи і мають рахунок у відділенні банку; розпоряджаються всією виробленою продукцією на власний розсуд; для реалізації прав із соціального страхування і соціального забезпечення самостійно проводять відрахування від своїх доходів у державний фонд соціального страхування і сплачують державі прибутковий податок у порядку, встановленому для колективних господарств; купують матеріальні ресурси, необхідні для виробництва продукції (на підприємствах і в організаціях системи Міністерства сільського господарства і продовольства України — за оптовими цінами, на інших підприємствах і в організаціях — за договірними цінами).
Набуло поширення створення в сільськогосподарських підприємствах внутрішньогосподарських орендних підрозділів. На орендному підряді можуть працювати окремі працівники господарства, їх групи, цілі колективи підрозділів. Орендний колектив бере на себе за договором зобов'язання виробити й передати господарству або реалізувати іншим підприємствам чи громадянам певну продукцію. При цьому підрозділи або окремі працівники, які працюють на орендному підряді, можуть залишатись у складі господарства, зберігаючи трудові відносини з ним, але користуючись при цьому господарською й фінансовою самостійністю. Якщо на внутрішньогосподарську оренду переходять усі структурні підрозділи господарства, вищим органом управління орендних колективів стають загальні збори орендарів, які для керівництва поточними справами обирають правління (раду).
Внутрішньогосподарські орендні колективи самостійно розробляють і затверджують виробничу програму (з урахуванням зобов'язань за договором), визначають чисельність працівників, форми й системи оплати праці, розпорядок робочого дня, змінність роботи, в разі необхідності приймають рішення про введення підсумованого обліку робочого часу, встановлюють порядок надання вихідних днів і відгулів. Зарахування до складу орендного колективу нових працівників проводиться тільки з його згоди.
Для впровадження внутрішньогосподарських орендних відносин і контролю за станом даної роботи на підприємстві створюється комісія, яку очолює керівник підприємства або його заступник. До складу комісії входять насамперед керівники та спеціалісти планово-економічної, бухгалтерської служби, профкому і підрозділів, які виявили бажання укласти з господарством договір орендного підряду.
Сільськогосподарські підприємства за погодженням із профспілковим комітетом затверджують Положення про внутрішньогосподарський орендний підряд, внутрішньогосподарські розрахункові