4) утримувати своє робоче місце, устаткування та пристрої у порядку, чистоті і справному стані, а також додержуватись чистоти в цеху (відділі) та на території підприємства;

5) бережливо ставитися до майна власника, використовувати відповідно до установлених правил машини, устаткування, станки, інструменти, вимірювальні прилади та інші предмети, видані працівникам у користування; економко і раціонально використовувати сировину, матеріали, енергію, паливо та інші матеріальні ресурси, додержуватись установленого порядку зберігання матеріальних цінностей і документів;

6) утримуватись від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов'язки [18, c. 612].

Є підстави стверджувати, що обов'язок працівника дотримуватись трудової дисципліни в місцевих правилах внутрішнього трудового розпорядку може розширюватись за рахунок обов'язків, що виходять за межі робочого часу. Такими є обов'язки «е розголошувати комерційну таємницю та дотримуватись установлених колективним чи трудовим договорами заборон чи обмежень на роботу за сумісництвом. Відсутність указань у місцевих правилах внутрішнього розпорядку на ці обов'язки працівників утруднює або практично позбавляє власника можливості вжити заходів дисциплінарної відповідальності до працівників, що розголошують комерційну таємницю чи порушують зазначені обмеження.

Працівник зобов'язаний також виконувати вимоги нормативних актів, що регулюють порядок його діяльності, а саме:

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;

проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Ці положення відповідають змісту ст.18 Закону "Про охорону праці". Вона визнає працівника зобов'язаним додержувати нормативних актів про охорону праці, правил внутрішнього трудового розпорядку в частиш охорони праці, а також умови колективного і трудового договору. Навіть якщо порушення норм та умов охорони праці створює загрозу життю чи здоров'ю лише самого працівника (порушника), воно може тягти за собою весь комплекс правових засобів впливу на працівника, які допускаються законодавством про працю (позбавлення премії, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) [4].

У випадку невиконання працівником обов'язків, передбачених статтею 159 КЗпП, при відсутності його вини, власник теж має вжити заходів. Зокрема, якщо працівник не має змоги вивчити відповідні правила та належно пройти перевірку знань з питань охорони праці, він після повторної перевірки знань піддягає звільненню згідно з п. 2 ст. 40 КЗгіП, якщо немає можливості перевести працівника на іншу роботу.

Висновки

Аналізуючи викладені у даній роботі положення можна зробити наступні висновки:

Основними правами працівників згідно чинного законодавства України є: 1. Право на працю; 2. Право на відпочинок; 3. Право на безпечні і нешкідливі умови праці; 4. Право працівників на об'єднання у професійні спілки; 5. Право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями; 6. Про право на матеріальне забезпечення.

Цим правам працівників кореспондує обов’язок держави або роботодавців забезпечити дотримання зазначених прав.

Так праву особи на працю кореспондує обов’язок держави забезпечити його, що випливає з ст. 2 КЗпП, розкривається у другому реченні частини першої зазначеної статті шляхом вказання на більш конкретні обов'язки держави у реалізації права на працю.

Праву на належні умови праці відповідає обов’язок роботодавців забезпечити відповідні умови до норм та правил, встановлених законодавством.

Крім прав, наданих та гарантованих нормами права, на працівників покладається ряд обов’язків. Так у КЗпП передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудові обов'язки працівників у собі містять:

1) виконувати роботу, обумовлену трудовим договором. Зміст цього обов'язку містить у собі необхідність не лише виконання трудових функцій, а й дотримання технологічної дисципліни, забезпечення відповідності якості праці і її результатів установленим вимогам, виконання установлених норм праці, виконання розпоряджень осіб, що здійснюють керівництво процесом праці;

2) дотримуватись установленого режиму роботи, робочий час використовувати для продуктивної праці, вживати заходів до усунення причин, що перешкоджають нормальному виконанню роботи або утруднюють її хід;

3) додержувати правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, працювати у виданому спецодязі, спецвзутті, користуватися необхідними засобами індивідуального захисту;

4) утримувати своє робоче місце, устаткування та пристрої у порядку, чистоті і справному стані, а також додержуватись чистоти в цеху (відділі) та на території підприємства;

5) бережливо ставитися до майна власника, використовувати відповідно до установлених правил машини, устаткування, станки, інструменти, вимірювальні прилади та інші предмети, видані працівникам у користування; економко і раціонально використовувати сировину, матеріали, енергію, паливо та інші матеріальні ресурси, додержуватись установленого порядку зберігання матеріальних цінностей і документів;

6) утримуватись від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов'язки.

Список нормативно-правових актів та використаної літератури

Конституція України від 28.06.1996 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141).

Кодекс законів про працю від 10.12.1971  № 322-VIII Затверджується Законом N 322-VIII ( ) від 10.12.71 (Відомості Верховної Ради ВВР, 1971, додаток до N 50, ст. 375).

Закон України "Про об'єднання громадян" від 16.06.1992  № 2460-XII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N