2
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
„Порядок оформлення звільнення працівників та проведення розрахунків з ними”
ПЛАН
стр.
Вступ с. 3
1. Порядок оформлення звільнення працівників ....с. 5
1.1. Отримання попередньої згоди профспілкового органу с. 9
1.2. Виплата вихідної допомоги при звільненні працівника с. 17
2. Порядок проведення розрахунку з працівником с. 20
2.1. Строки розрахунку при звільненні працівника та наслідки їх недотримання с. 21
3. Оформлення трудової книжки при
звільненні працівника с. 25
4. Процедура оформлення звільнення працівників в окремих зарубіжних країнах с. 31
Висновки с. 34
Список нормавтино-правових актів
та використаної літератури с. 36
Вступ
Законодавство про працю, керуючись конституційною нормою щодо захисту громадян від незаконного звільнення, що закріплена у ст. 43 Конституції України, передбачає необхідні юридичні гарантії, які полягають, зокрема, в тому, що трудовий договір може бути припинений лише з підстав, передбачених законодавством, і у порядку, встановленому законодавством для кожної з підстав. Крім того, ст. 232 КЗпП передбачається також судовий захист громадян від незаконного звільнення.
Припинення дії трудового договору є правомірним лише в тому разі, якщо:
наявні зазначені в законі підстави;
дотримано відповідного порядку звільнення працівника згідно з даною підставою.
У галузі регулювання звільнень працівників в усіх країнах діють аналогічні чи багато у чому схожі юридичні норми. Разом з тим спостерігається певна національна специфіка, різниця в регулюванні тих чи інших аспектів трудових відносин. В окремих країнах є орігінальні рішення, своєрідні юридичні конструкції і норми. В останні роки за кордоном у цій галузі зґявилося багато нововведень, що віддзеркалюють кардинальні зміни, що відбуваються у виробництві, у суспільному житті багатьох країн на початку третього тисячорічча. Це особливо відноситься до країн Заходу, що вступають у постіндустріальну еру.
Світовий досвід в питанні регулювання звільнення дуже цікавий для нашої країни. Співставлення світового досвіду та порядку регулювання питань звільнення в Україні дозволяє ліпше, більш обґєктивно оцінити стан цього питання в нашій країні, побачити його сильні і слабкі боки, існуючі проблеми, нераціональні рішення і норми, що суперечать світовій практиці, виділити ті аспекти правотворчого досвіду, що можуть бути адаптовані, наприклад, при внесенні змін і доповнень до КЗпП України.
Порядок звільнення – один з найважливіших елементів у динаміці трудових правовідносин. Низька правова освіченість населення, зокрема і у такому важливому для кожної працездатної людини питанні, як можливості припинення його трудової діяльності на будь-якому підприємстві, установі, организації, а також несприятливе економічне становище у країні, низький рівень наявності вільних робочих місць (зважаючи на правило «платоспроможності» попиту), інколи незадовільні умови праці чи її оплати на існуючих робочих місцях, шкода, яка причиняється незнанням законодавчих норм (як пряма так і опосередкована) працівникові а також і роботодавцю, часті випадки незаконних звільнень, або порушення встановлених законами порядків звільнень, навіть незнання працівником того факту, що порушено його право, чи навпаки, незнання роботодавцем того, що неправильним використанням закону він перешкоджає своєму праву на звільнення працівника – все це зумовлює нагальну необхідність в висвітленні питань законодавчого регулювання звільнення працівників та в максимальній популяризації основ трудового права серед широких верств.
Люди повинні усвідомлювати, що незнання законів не позбавляє відповідальності за їх порушення, і навпаки, незнання своїх законних прав позбавляє можливості вчасно їх використати.
Завданнями даної роботи будуть наступні:
висвітлення положень законодавства України про працю щодо питаннь звільнення працівників;
аналіз тих положень законодачих актів України, що не складають галузь трудового права, але стосуються питань, що розглядаються в даній роботі;
огляд іноземного досвіду з цих питань.
1. Порядок оформлення звільнення працівників
За загальним правилом, коли йдеться про припинення трудових правовідносин, законодавство вживає поняття "припинення трудового договору", "розірвання трудового договору", "звільнення". Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 27 травня 1988 року Кодекс законів про працю був доповнений главою, що коментується, в якій з'явився новий термін "вивільнення працівників". За змістом розділу ІІІ-А КЗпП можна зробити висновок про те, що вивільнення працівників — це категорія, яка може застосовуватись лише щодо припинення трудового договору за підставою, зазначеною в п. 1 ст. 40 КЗпП. Таке розуміння вивільнення працівників, яке випливає з розділу Ш-А КЗпП, слід визнати таким, що має нормативне, значення [21, с. 319].
Оскільки порядок вивільнення працівників достатньо детально урегульований цією статтею, слід визнати, що в Україні не діє Положення про порядок вивільнення, працевлаштування працівників і службовців та надання їм пільг і компенсацій, затверджене постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС.
Про майбутнє вивільнення працівники персонально попе-реджуються не пізніше ніж за два місяці. Хоч стаття, що коментується, і не потребує письмового попередження про звільнення, все ж таки працівника доцільно про звільнення попереджувати письмово під розписку. Це виключить спори про те, чи поперед-жувався працівник про звільнення. Виключить це і можливі посилання працівника на те, що він неправильно зрозумів зміст попередження. Попередити працівника про звільнення може не лише керівник підприємства, а й керівник структурного підрозділу, працівник відділу кадрів, якщо їм таке повноваження надано керівником (особою, що має право найму і звільнення працівників). У будь-якому разі попередження повинне бути зроблене у такій формі, щоб у працівника не виникало сумніву утому, що попередження виходить саме від особи, яка має право на прийняття та звільнення працівників. Краще всього, коли працівнику під розписку буде вручене попередження за підписом керівника чи начальника відділу кадрів.
Закон вимагає попередити працівника про майбутнє вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Отже, попередити працівника можна і раніше.