Контрольна з правознавства

Задача 1.

Задача 2.

Задача 3.

Суб’єкти трудового права

Роботодавці як суб'єкти трудового права

Задача 1.

Ігорю П. Відмовлено в зарахуванні на роботу правильно. Згідно ст. 188 КЗпП України для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. На заяві Ігоря П. Дозволу батьків не було.

Задача 2.

КТС повинна визнати визнати рішення адміністрації правомірним, оскільки згідно ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Оскільки перекладач Солошенко К. хворів 62 дні, вони при обчисленні терміну, протягом якого можливе накладення стягнення, не враховуються. Отже, з моменту вчинення правопорушення минуло не більше 30 днів, тобто не більше місяця, тому оголошення догани необхідно визнати вчасним.

Задача 3

Стягнення із заробітної плати винних працівників є правомірним.

Згідно ст. 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Оскільки шкода були завдана діями працівників під час виконання покладених на них обов’язків у період робочого часу, то такі дії необхідно визнати винними.Згідно вимог ст. 131 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Суб’єкти трудового права

У трудовому праві його суб’єктів поділяють на працівників та роботодавців.

Працівники як суб'єкти трудового права

Працівник набуває статусу суб'єкта трудового права з моменту укладення трудового договору. Як уже зазначалося, трудове право регулює працю найманих працівників. Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про порядок вирішення колектив-них трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р. (Відо-мості Верховної Ради України. — 1998. — № 34. — Ст. 227) най-маний працівник — це фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі й організації, в їх об'єд-наннях або у фізичних осіб, які використовують найману пра-цю. Отже, трудовий договір — відправна юридична позиція для визначення правового статусу працівника.

Як суб’єкт трудового права працівник володіє трудо-вою правосуб'єктністю. В науці трудового права поширене ро-зуміння правосуб'єктності як такої, що містить у собі три еле-менти: правоздатність, наявність конкретних прав та обов'язків на підставі дії закону та дієздатність. З такої концепції випливає, що трудова правоздатність і дієздат-ність виникають в особи одночасно з настанням певного віку. Правоздатність особи, у тому числі й тру-дова, як здатність мати права та обов'язки виникає з моменту народження, отже, правосуб'єктність у трудових правовідносинах означає тільки дієздатність Трудова правосуб'єктність має певні особливості. По-перше, згідно з трудовим законодавством працівник повинен здійсню-вати роботу особисто і не має права передоручати її іншим осо-бам, тобто у трудовій сфері щодо виконання певної трудової функції працівник не може діяти через опікуна чи іншого представника. По-друге, фактична здатність до праці та здатність до праці як категорія юридична, тобто трудова правосуб'єктність, поняття не тотожні. Фактична здатність до праці виникає наба-гато раніше трудової правосуб'єктності, а про наявність остан-ньої може йтися лише тоді, коли у громадянина виникає здатність до систематичної, врегульованої нормами права праці. Ця здат-ність відображається в юридичному аспекті у таких юридичних фактах, як "стан здоров'я" та "вік" особи. По-третє, крім фізич-ної здатності до систематичної праці, трудову правосуб'єктність характеризує вольовий критерій, тобто здатність особи усвідом-лювати свої дії та керувати ними, відповідно не може бути суб'єк-том трудового права особа, визнана судом недієздатною. Поєднання цих критеріїв і відображається у моменті виникнен-ня трудової правосуб'єктності.

У законодавстві передбачено загальні вимоги для набуття тру-дової правосуб'єктності, а також встановлено особливості право-вого статусу працівників залежно від віку, стану здоров'я, статі, рівня освіти, наявності вченого ступеня або вченого звання, на-явності громадянства, родинних зв'язків, наявності судимості.

Згідно з трудовим законодавством за загальним правилом тру-дова правосуб'єктність працівників виникає з 16 років. Зі зго-ди одного з батьків або особи, яка його замінює, можуть, як ви-няток, прийматися на роботу особи, що досягли 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийнят-тя на роботу учнів з 14 років у порядку, передбаченому ст. 188 КЗпІІ України.

Правовий статус неповнолітніх працівників, а такими вони вважаються до досягнення 18-річного віку (ст. 187 КЗпП), у ціло-му прирівнюється до правового статусу повнолітніх працівників, проте є певні обмеження. Зокрема, обов'язковою умовою прий-няття на роботу неповнолітнього є його попередній медичний огляд (ст. 191 КЗпП). Другим обмеженням є те, що батьки або особа, що їх замінює, а також державні