Форми взаємодії слідчого з органом дізнання можуть бути як процесуальні, так і непроцесуальні.

До основних процесуальних форм взаємодії можна віднести:

1. Виконання органом дізнання слідчих дій та оперативно-розшукових заходів за дорученням слідчого. Згідно з ч. З ст. 114 КПК слідчий у справах, які він розслідує, має право давати органам дізнання доручення і вказівки про проведення окремих розшукових і слідчих дій. Вони є обов'язковими для органу дізнання. Доручення і вказівки слідчого надсилаються начальнику органу дізнання у письмовій формі у вигляді листа або постанови, де повинні бути чітко сформульовані питання, які належить з'ясувати, і викладена інформація, необхідна для виконання доручення. Строк виконання доручення, як правило, не повинен перевищувати 10 діб. Якщо за цей час виконати його неможливо, то слідчий і орган дізнання визначають окремий строк з урахуванням конкретних обставин справи.

Для розкриття і розслідування розкрадань у великих та особливо великих розмірах, а також інших тяжких злочинів, коли це пов'язано з виконанням значного обсягу слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спільним рішенням керівників органу дізнання і слідчого підрозділу можуть створюватися спеціальні слідчо-оперативні групи [11, c. 29].

Закон «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» передбачив створення для боротьби з організованою злочинністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, до структури яких входять відповідно слідчі управління і відділи, а також оперативні управління, відділи та відділення, які мають повноваження органу дізнання (ст. 9, 10, 12 Закону) [5]. Питання взаємодії слідчого та органу дізнання вирішуються в рамках цих підрозділів.

2. Сприяння працівників органу дізнання слідчому при проведенні окремих слідчих і розшукових дій. Найчастіше слідчий залучає їх через начальника органу дізнання до проведення таких слідчих дій, як огляд місця події, обшук, виїмка, відтворення обстановки та обставин події, до опитування громадян, які проживають неподалік від місця події, для виявлення осіб, причетних до вчинення злочину, свідків, потерпілих, їх участь у проведенні слідчих дій засвідчується відповідним записом у протоколі слідчої дії.

Для забезпечення негайного реагування на повідомлення про злочини і виїзду на місце події при чергових частинах органів внутрішніх справ на кожну добу створюється у необхідному складі слідчо-оперативна група, до якої входять слідчий, оперуповноважений, експерт-криміналіст, кінолог.

3. Використання слідчим відомостей, одержаних органом дізнання в результаті оперативно-розшукової діяльності, для вирішення питання про порушення кримінальної справи (п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК), для прийняття певних процесуальних рішень у ході розслідування, зокрема про обрання запобіжного заходу, проведення обшуку, виїмки, попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку осіб, які вчинили злочин, тощо (ст. 10 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Орган дізнання, який одержав оперативно-розшуковим шляхом інформацію, що стосується злочину, який розслідується слідчим, або інших фактів злочинної діяльності обвинуваченого (підозрюваного), своєчасно знайомить з нею слідчого без вказівки на джерела і способи їх одержання [6].

До непроцесуальних форм взаємодії слідчого з органом дізнання належать: спільний аналіз та оцінка оперативної обстановки й результатів роботи, узгоджене планування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, виконання на основі спільних планів комплексних заходів з профілактики правопорушень, роз'яснення законодавства в трудових колективах і за місцем проживання громадян, взаємний обмін інформацією за повідомленнями про злочини і в ході розслідування, спільне використання техніки, засобів зв'язку і транспорту, що має в своєму розпорядженні орган дізнання, можливостей автоматизованих банків даних, криміналістичних та оперативно-довідкових обліків тощо.

Координацію діяльності органів дізнання і попереднього слідства по розкриттю і розслідуванню злочинів здійснюють керівники відомств (СБУ, МВС, податкової міліції) у межах свого відомства, а прокурор — всіх органів розслідування.

Використання групового (бригадного) методу розслідування. На підставі ст. 119 КПК розслідування особливо складних, великих за обсягом багатоепізодних кримінальних справ може доручатися групі або бригаді слідчих, до складу якої може входити від кількох до десятків слідчих. Про це має бути зазначено в постанові про порушення кримінальної справи або ж в окремій постанові, що виноситься вже в ході розслідування кримінальної справи, коли стає очевидним, що розслідувати справу одному слідчому буде не під силу [12, с. 74].

Створити групу (бригаду) слідчих мають право начальники слідчих підрозділів і прокурор. Останній може доручити розслідування справи слідчим з різних відомств і різних адміністративно-територіальних одиниць. Один із слідчих призначається старшим і приймає справу до свого провадження, про що складає окрему постанову. Він організовує роботу слідчих на доручених їм ділянках (визначених за епізодами і суб'єктами злочинної діяльності), виконує сам будь-які необхідні у справі слідчі та інші процесуальні дії, складає основні процесуальні документи (про притягнення як обвинуваченого, обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу, об'єднання і виділення кримінальних справ тощо), а за результатами розслідування — єдиний обвинувальний висновок або інше підсумкове рішення (ст. 212 КПК).

Постанова про створення слідчої групи (бригади) оголошується обвинуваченому та іншим учасникам попереднього слідства з роз'ясненням їм права на відвід будь-кого з членів групи.

Для сприяння роботі слідчої групи до неї може прикомандировуватися необхідна кількість оперативних працівників органів дізнання, один з яких призначається старшим і керує всіма іншими при проведенні оперативно-розшукових заходів, пов'язаних із розслідуванням даної справи.

Направлення окремого доручення слідчим. Згідно з ст. 118 КПК слідчий має право провадити слідчі дії як