агент) та консульські службовці (які здійснюють адміністративно-технічне обслуговування консуль-ської установи) користуються імунітетом від юрисдикції судів Ук-раїни в цивільних справах щодо діяльності, яку вони здійснюють у межах службових обов'язків. На їх іншу цивільно-правову діяль-ність як приватних осіб імунітет не поширюється, так само як і на пред'явлення до них позовів про відшкодування заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди. Держава, яку представляє консульська установа, може відмовитися від імунітету, від цивільної юрисдикції судів України, наданого працівникам цієї установи (п. 25 Положення) [19].
Належність осіб до дипломатичних представництв та консуль-ських установ іноземних держав в Україні, які користуються імуні-тетом від цивільної юрисдикції судів нашої держави, посвідчується документами, що видаються Міністерством закордонних справ Ук-раїни.
Зазначений імунітет поширюється на представників іноземних держав, членів парламентських та урядових делегацій, які прибува-ють в Україну для участі в міждержавних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах або з іншими офіційними дорученнями, а також на членів їх сімей, які їх супроводжують і не є громадянами України. Україною надається також імунітет від юрисдикції судів України в цивільних справах міжнародним, міжурядовим організа-ціям, представництвам іноземних держав при цих організаціях, а також їх посадовим особам, який визначається відповідними між-народними договорами, в яких бере участь Україна [23, c. 274-277].
Імунітет від цивільної юрисдикції судів України надається іноземній державі, дипломатичним представникам, консульським посадовим особам, іншим особам за принципом взаємності. Якщо в іноземній державі не забезпечується Україні, її майну або предс-тавникам така ж судова недоторканність, яка забезпечується інозе-мним державам, їх майну або представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України або іншим правомочним органом може бути приписано щодо цієї держави, її майна або представника застосу-вання відповідних заходів, (ст. 425 ЦПК).
3. Підсудність судам України цивільних справ за участю іноземних громадян та осіб без громадянства
У теорії міжнародного цивільного процесу категорія “підсуд-ність” застосовується для визначення розподілу компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, а також компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елеме-нтом, тобто міжнародної підсудності. У такому розумінні підсуд-ність визначається через зміст підсудності та підвідомчості, встано-влених у внутрішньому законодавстві України. У міжнародних до-говорах ця юридична категорія замінена категорією «компетенція».
У сучасній світовій системі міжнародна підсудність визначає-ться: 1) за ознакою громадянства сторони чи сторін у справі. Так, суд Франції визнає себе компетентним розглядати справи за умови, що у спірних правовідносинах бере участь громадянин Франції, незалежно від місця їх виникнення; 2) за ознакою місця проживан-ня відповідача, тобто поширення засад внутрішнього законодавства на справи з іноземним елементом (ФРН); 3) за ознакою особистої участі відповідача або наявності належного йому майна на території даної держави (Англія, США); 4) за місцем знаходження спірної речі; 5) за наявності іншого зв'язку спірної справи з територією даної держави, зокрема місця заподіяння шкоди, виконання дого-вору тощо.
В Україні підсудність судам цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства та організації, а також у спорах, в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном, визначається законодавством Украї-ни (ст. 424-1 ЦПК та ст. 414 ЦПК України від 18.03.04 року). Отже, стосовно цивільних справ з іноземним елементом діють правила загальної територіальної підсудності, за якими позов може бути пред'явлений до суду за місцем проживання громадянина або знаходження органу управління юридичної особи (ст. 125 ЦПК).
Позови до відповідача, місце постійного проживання якого невідоме, пред'являються за місцем знаходження його майна, або за місцем його тимчасового проживання чи перебування, або за останнім відомим місцем постійного проживання чи постійного заняття відповідача. Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть бути пред'явлені за місцем знаходження його майна або за останнім відомим місцем його проживання в Україні. Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну гро-мадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди. Правила альтернативної підсудності діють й по інших категоріях справ, визначених ст. 126 ЦПК УРСР.
На цивільні справи з іноземним елементом поширюються правила підсудності справ за місцем виконання договору, за місцем, визначеним угодою сторін, пов'я-заних між собою справ. До справ з участю іноземців застосовуються правила виключної підсудності, згідно з якими компетентними судами у справах по спорах про право на будівлі, виключення майна з опису є суди за місцем знаходження цього майна або його основної частини; про порядок користування земельними ділянка-ми — суди за місцем знаходження ділянки, за позовами кредиторів спадкодавця, які пред'явлені до прийняття спадщини спадкоєм-цями, — суди за місцем знаходження спадкового майна або його основної частини; за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевозки вантажів, пасажирів або багажу — суди за місцем знаходження управління транспортної організації, до якого у встановленому порядку була подана претензія.
Згідно Сімейного кодексу України Суди України компетентні вирішувати справи про розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами, а також шлюбів іноземних громадян між собою в Україні. Громадянин України, що проживає за межами України, має право розірвати шлюб з одним з подружжя, який проживає за межами України, незалежно від його громадянства, в судах України [13].
Норми про розмежування компетенції судів у справах з участю іноземних громадян передбачені у міжнародних конвенціях і двосторонніх договорах України. Загальні правила міжнародної підсуд-ності широко визначені в Конвенції держав — членів СНД, а саме: 1) позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї з договірних сторін, пред'являються, незалежно