Згідно з договором між Україною і КНР при наданні правової допомоги у цивільних справах запитувана установа може застосува-ти на прохання другої договірної сторони її процесуальні норми, якщо вони не суперечать основним принципам законодавства за-питуваної договірної сторони (ст. 12) [8].

Відповідно до Конвенції держав — членів СНД (ст. 15) цент-ральні установи юстиції договірних сторін на прохання надають одна одній інформацію про чинне або те, яке було чинним, на їх території внутрішнє законодавство і про практику його застосуван-ня установами юстиції.

Висновки

Підсумовуючи викладені у даній роботі положення можна зробити певні висновки, які в загальному характеризують цивільно-процесуальні відносини іноземних громадян та осіб без громадянства в Україні.

Українське законодавство поширило на іноземців та осіб без громадянства наці-ональний правовий режим, в тому числі й у сфері цивільного судочинства, але з особливостями при вирішенні окремих питань правового регулювання. Такі особливо-сті закріплені в законодавстві України та міжнародних договорах з її участю, які належать до джерел міжнародного цивільного проце-су.

До міжнародних угод, якими врегульовані правила міжнарод-ного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори з участю України, які можна поділити на дві групи: угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України; угоди, підписані Україною.

Поширення національного режиму в цивільному судочинстві на іноземців ґрунтується на принципі безумовності і не пов'язане з їх проживанням в Україні. Норми цивільного процесуального зако-ну, якими визначені правила процесуальної правоздатності та дієз-датності, підвідомчості, підсудності, процесуального становища осіб, які беруть участь у справі, та інші права і гарантії, поширюю-ться на іноземців незалежно від того, чи передбачено законодавст-вом їх держави рівнозначні права для громадян та юридичних осіб України. Однак, якщо в іноземній державі допущено обмеження процесуальних прав для громадян і юридичних осіб України, зако-нодавством України у порядку реторсії можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо процесуальних прав громадян, підпри-ємств і організацій тих держав, в яких допущені такі обмеження.

Законодавством України не встановлюються будь-які обмеження надання процесуально-правового захисту іноземцям, їм гарантується право вільного і безперешкодного звернення за захистом до судів України.

Національний режим цивільного судочинства, поширений на іноземців, надає останнім право вести цивільні справи в суді особисто або через своїх предс-тавників незалежно від місця їх проживання та перебування, їх представниками в суді можуть бути адвокати (як громадяни України, так і іноземці), а також інші особи, допущені судом, який розглядає справу, до представництва.

Стосовно цивільних справ з іноземним елементом діють правила загальної територіальної підсудності, за якими позов може бути пред'явлений до суду за місцем проживання громадянина або знаходження органу управління юридичної особи

Список нормативно-правових актів та використаної літератури

Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р.;

Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 р.;

Гаагська конвенція з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 р.;

Конвенцією країн ЄЕС від 27 вересня 1963 р.;

Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладеної між державами — членами СНД 22 січня 1993 р.;

Конституція України від 28.06.1996 року;

Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 03.05.1995 р., ратифікований Законом України від 22 листопада 1995 року (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 44, ст. 326);

Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних, і кримінальних справах, ратифікований Постановою ВР N 2996-XII ( 2996-12 ) від 05.02.93 (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 16, ст.171);

Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікований Законом N 238/94-ВР від 10.11.94 (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 46, ст.416);

Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований Постановою ВР N 3941-XII ( 3941-12 ) від 04.02.94 (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1994, N 23, ст.174);

Договір між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікований Законом N 450/95-ВР (450/95-ВР) від 22.11.95 ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 44, ст. 324);

Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікований Законом N 451/95-ВР від 22.11.95 (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 44, ст. 325);

Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135);

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492.);

Цивільний процесуальний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1963, № 30, ст. 464.);

Закон України від 24 грудня 1994 р. “Про біженців” від 21.06.2001 (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 47, ст. 250);

Закону України «Про правовий статус іноземців” від 04.02.1994 року (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 23, ст.161);

Закону України від 12 вересня 1991 р. “Про правонаступництво України” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 46, ст.617);

Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затверджене Указом Президента України від 10 червня 1993 р.;

Проект Закону України “Про міжнародне приватне право”, внесений на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України В. Мусіякою, П. Рябікіним, О. Задорожнім, С. Осикою;

Тимчасове положення “Про умови і порядок оформлення іноземним