Правове регулювання ненормованого робочого дня

ПЛАН

Вступ....................................................................................................с. 3

Правове регулювання ненормованого робочого дня законодавством України..........................................................с. 4

Правове регулювання ненормованого робочого дня законодавством Російської Федерації....................................с. 9

Додаткові відпустки за ненормований робочий день............с. 13

2.1.1. Порядок надання відпусток...........................................................с. 13

2.1.2. Тривалість відпусток працівникам з ненормованим робочим днем.....................................................................................................с. 19

Висновки...........................................................................................с. 25

Список нормативно-правових актів та використаної літератури.........................................................................................с. 26

Вступ.

Просування по службі, а також професійні успіхи в цілому, часто пов'язані з необхідністю роботи за межами нормальної тривалості робочого часу. У чинному КЗпП України це питання поки що не знайшло належного правового закріплення. От чому предметом дослідження даної курсової роботи вибрано поняття ненормованого робочого дня. З переходом до ринкових відносин виникає необхідність правового врегулювання якщо не всіх, то більшості основних різновидів робочого дня. Відсутність норми, яка б давала визначення цьому поняттю немає, тому в першу чергу воно повинно розробитись на науковому рівні у підручниках та монографіях провідних вчених-юристів у галузі трудового права.

Певні напрацювання з цього приводу є у наших сусідів. Однак питань, пов'язаних з ненормованим днем, з прийняттям Трудового кодексу РФ не зменшилось. В статті 101 ТК РФ вперше в трудовому законодавстві дається визначення поняттю «ненормований робочий день»: це особливий режим роботи, відповідно до якого окремі працівники можуть по розпорядженню працедавця при необхідності епізодично притягуватися до виконання своїх трудових функцій за межами нормальної тривалості робочого часу [8].

Актуальним це питання для українського законодавства є також з тієї точки зору, що особи, які працюють в режимі ненормованого робочого дня повинні отримати законодавче закріплення особливостей оплати праці та тривалості відпусток.

1. Правове регулювання ненормованого робочого дня законодавством України.

У чинному законодавстві України немає визначення поняття ненормований робочий день. Але у розділі 5 КЗпП "Час відпочинку" йдеться про додаткову відпустку працівникам з ненормованим робочим днем [2]. Закон "Про відпустки" також передбачає надання додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем [3]. Отже, ненормований робочий день — це правова конструкція, яка сьогодні законодавством визнається.

У період соціалізму склалося певне, в принципі, виправдане трактування ненормованого робочого дня, хоч достатньо чітко-го визначення цієї категорії законодавство не давало. Основою для розуміння ненормованого робочого дня служило зазначення, що містилось у п.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 29 серпня 1953 року: адміністрація установ, підприємств, організацій має право залучати працівників з ненормованим робочим днем до роботи в надурочний час лише у виняткових випадках і не вправі наперед зобов'язувати їх працювати по особливому розпорядку понад робочий день (зміну) [5]. Таке правило міститься і в Рекомен-даціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим ро-бочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий харак-тер праці: "На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в організації, уста-нові режим робочого часу. У зв'язку з цим власник чи уповно-важений ним орган не має права систематично залучати праці-вників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу" (п.4) [6]. Водночас допускаєть-ся у разі необхідності залучення цієї категорії працівників до роботи понад нормальну тривалість робочого часу (п. 1 названих Рекомендацій). Це обумовлено тим, що міра праці при ненормованому робочому дні визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків і обсягом виконуваних робіт, наванта-ження (том же).

Водночас у згаданих Рекомендаціях міститься і більш ширше розуміння ненормованого робочого дня. У п.З Рекомендацій заз-начається, що додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається як компенсація за викопаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, не-обхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлений робочий час [6]. Слід визнати, що такий висновок цілком відповідає ст.8 Закону "Про відпустки", яка встановлює працівникам з ненормованим робочим днем додаткову відпустку саме за характер праці, а не лише за роботу понад встановлену норму робочого часу . Таким чином, при визначенні тривалості відпустки працівникам з ненормованим робочим днем за особли-вий характер праці необхідно враховувати всі перелічені факто-ри. Суто арифметичний підхід — кількість днів додаткової відпу-стки має відповідати кількості часів роботи понад норму робочого часу протягом року — був би неправильним.

Правова конструкція ненормованого робочого дня стосуєть-ся робочого дня. Отже, в Україні не діє як такий, що суперечить законам України, п.5 постанови НКП СРСР "Про працівників з ненормованим робочим днем", яка допускає встановлення в тру-дових, колективних договорах, правилах внутрішнього трудово-го розпорядку випадків, коли працівники з ненормованим робо-чим днем можуть залучатися до роботи у вихідні і святкові дні без надання встановлених законодавством компенсацій [7].

Виходячи з такого розуміння ненормованого робочого дня, п.2 Рекомендацій не допускає застосування цієї правової конст-рукції стосовно працівників, зайнятих неповний робочий день. У той же час Рекомендації припускають застосування ненормо-ваного робочого дня стосовно працівників, працюючих на умо-вах неповного робочого тижня, але повного робочого дня.

Встановлення спеціальної компенсації працівникам за ненормований робочий день (додаткова відпустка) означає, що будь-якими пільгами при ненормованому робочому дні (право прихо-дити на роботу пізніше встановленого часу початку роботи чи виходити з роботи раніше) працівник не користується.

На наш погляд, втратив правове значення перелік праців-ників, для яких може встановлюватися ненормований робочий день, даний у постанові НКП СРСР "Про працівників з ненормо-ваним робочим днем". Проте, взамін цієї постанови, категорії працівників, для яких може встановлюватися режим ненормова-ного робочого дня, були