В даній нормі можна виділити наступні елементи, на які слід звернути особливу увагу:

ненормований робочий день — це особливий режим роботи;

виконувати роботу на умовах ненормованого робочого дня можуть тільки окремі працівники;

для залучення працівників до роботи на умовах ненормованого робочого дня необхідне розпорядження працедавця;

до роботи на умовах ненормованого робочого дня працівники можуть притягуватися тільки при необхідності;

до роботи на умовах ненормованого робочого дня працівники можуть притягуватися тільки епізодично;

ненормований робочий день означає вихід за межі нормальної тривалості робочого часу;

в умовах ненормованого робочого дня працівник повинен виконувати свої трудові функції.

Проаналізуємо кожний з цих елементів.

«Особливий режим роботи»

Трудовий кодекс РФ не пояснює значення терміну «режим роботи», але разом з тим оперує такими поняттями, як «режим праці» і «режим робочого часу». Згідно статті 91 ТК РФ робочий час — цей час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку організації і умов трудового договору повинен виконувати трудові обов'язки, а також інші періоди часу, які відповідно до законів і інших нормативних правових актів відносяться до робочого часу.

Проте аналіз трудового законодавства дозволяє зробити висновок про те, що режим роботи це:

фактична тривалість робочого дня;

кількість робочих діб в тижні, місяці, році;

змінність роботи (кількість робочих змін в добу, тривалість робочої зміни);

тривалість періоду роботи по виконанню певної трудової функції.

В більш широкому розумінні режим роботи включає і робочий час (початок і закінчення роботи), і час відпочинку (у тому числі час обідньої перерви під час роботи). Наприклад, режим роботи «доба через три» містить в собі такі становлення, як доба роботи і три доби відпочинку.

Особливий режим роботи має на увазі відмінність від нормального, встановленого в організації порядку розподілу роботи протягом календарних: дня (доби), тижня, місяця, року.

В статті 101 Трудового кодексу РФ мається на увазі той режим роботи, який характеризує тимчасову складову праці працівника. Про це ж свідчать назви розділу і глави Кодексу — «Робочий час» і «Режим робочого часу».

Таким чином, відносно ненормованого робочого дня кваліфікуючою ознакою особливого режиму роботи виступає його відмінність по будь-якому з вказаних вище параметрів від загальновстановленого режиму роботи в організації. Причому, відповідно до змісту останнього елемента, вказаного в пункті 6, така відмінність повинна бути у бік збільшення від норми. Подібне пояснення представляється необхідним у зв'язку з тим, що і неповний робочий день, і неповний робочий тиждень, і погодинна оплата також є особливостями режиму робочого часу, проте вони в даному випадку не виступають в якості кваліфікуючих. Більше того, працівникам з ненормованим робочим вдень за загальним правилом не встановлюється неповний робочий день, і навпаки, працівникам з неповним робочим вдень звичайно не встановлюється ненормований робочий день. Наприклад, керівні працівники освітньої установи, діяльність яких безпосередньо пов'язана з керівництвом освітнім (виховним) процесом, віднесені наказом Міносвіти Росії і Держкомвузу Росії від 31.08.1995. 463/1268 «Відповіді на питання, що виникають по атестації керівних і педагогічних працівників, оплаті їхньої праці, штатним нормативам, праці за сумісництвом і іншим питанням» до категорії педагогічних працівників, не мають права на скорочену тривалість робочого часу, оскільки вони відносяться до працівників з ненормованим робочим вдень [11].

Така позиція обґрунтована з погляду логіки: навіщо спочатку встановлювати неповний робочий день, щоб потім ускладнювати трудові взаємини, продовжуючи його? Виходить, як в одному оголошенні про найм: «Потрібний працівник на неповний ненормований робочий день»

На рівні суб'єктів Російської Федерації подібні питання розв'язуються шляхом встановлення відповідних обмежень для працівників бюджетних установ. Так, ненормований робочий день не встановлюється працівникам організацій, для яких введений гнучкий робочий час (стаття 102 ТК РФ) або підсумковий облік робочого часу (стаття 104 ТК РФ), а також працівникам, що здійснюють виконання робіт на умовах поєднання або праці за сумісництвом, працівникам, для яких відповідно до законодавства, локальними нормативними актами організацій (у тому числі трудовими договорами) встановлена виплата щомісячної надбавки за складність, напруженість, високі досягнення в праці, а також спеціальний режим роботи У відношенні так званої пільгової категорії працівників (працівників у віці до 18 років, інвалідів І або II групи, працівників, зайнятих на роботах з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці), яким законодавчо скорочується тривалість робочого часу, а також працівників, яким працедавець зобов'язаний встановлювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень на їхнє прохання (вагітної жінки, одного з батьків (опікуна, опікуна), має дитину у віці до 14 років (дитини-інваліда у віці до 18 років), особи, що здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку), ненормований робочий день не встановлюється зважаючи на обмеження, передбачені Трудовим кодексом РФ.

Тим часом, якщо така необхідність відносно інших працівників все ж таки виникне, то потрібно врахувати, що робота понад укорочений робочий день в межах загальновстановленої норми робочого часу все одно не може прочитатися роботою з ненормованим робочим днем — це буде робота в межах норми.

2.1. Додаткові відпустки за ненормований робочий день.

2.1.1. Порядок надання відпусток.

Трудовим кодексом РФ, що набув чинність з 1 лютого 2002 року, для працівників, відносно яких встановлений режим ненормованого робочого часу, як компенсація за можливе залучення до виконання трудових обов'язків понад нормальну (або скороченій) тривалість робочого дня, встановлено надання додаткової відпустки за ненормований робочий день.

З прийняттям Постанови Уряду РФ від