В умовах ненормованого робочого часу працівники не постійне, а тільки у виняткових випадках, епізодично можуть бути привернуті до трудових обов'язків. Не припускає привертати працівників до виконання невластивим ним трудових обов'язків, тобто обов'язків по інших посадах або обов'язків, виконання яких повинне вироблятися працівниками з великим тарифним розрядом, або тих, які одержують більш високу заробітну платню.

Особливістю режиму ненормованого робочого часу є той факт, що робота понад нормальну тривалість робочого часу здійснюється без додаткової оплати за це, навіть в одинарному розмірі. Єдиною формою компенсації при цьому є надання додаткової оплачуваної відпустки.

Трудовий кодекс не містить перелік посад, у тому числі типових, відносно яких може встановлюватися режим ненормованого робочого часу.

Згідно положень статті 101 ТК РФ Перелік посад працівників з ненормованим робочим вдень встановлюється колективним договором, угодою або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Якщо які-небудь посади в даний Перелік не включені, залучення працівників до роботи понад нормальну тривалість робочого часу повинне прочитатися наднормовою роботою з обов'язковою додатковою оплатою. Зокрема, згідно статті 152 ТК РФ така наднормова робота повинна оплачуватися за перші дві години роботи не менше ніж в полуторному розмірі, а за подальший годинник — не менше ніж в подвійному розмірі. Як варіант, наднормова робота за бажанням самого працівника замість підвищеної оплати може компенсуватися наданням додаткового часу відпочинку, але не менш часу, відпрацьованого понаднормово.

Ураховуючи, що за роботу в умовах ненормованого робочого часу законодавством встановлено надання додаткової відпустки, то розробка Переліку посад працівників з ненормованим робочим вдень повинна вироблятися з урахуванням того, що всім таким працівникам повинна бути встановлений додаткова відпустка.

Відповідно до положень статті 119 ТК РФ тривалість щорічної додаткової оплачуваної відпустки за роботу в режимі ненормованого робочого часу визначається колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, і вона не може бути менше трьох календарних днів.

Порядок і умови надання щорічної додаткової оплачуваної відпустки працівникам з ненормованим робочим днем в організаціях, що фінансуються з федерального бюджету, згідно статті 119 ТК РФ встановлюються Урядом Російської Федерації, в організаціях, що фінансуються з бюджету суб'єкта Російської Федерації — органами влади суб'єкта Російської Федерації, а в організаціях, що фінансуються з місцевого бюджету — органами місцевого самоврядування [8].

Затверджені постановою Уряду РФ від 11 грудня 2002 року 884 Правила саме і визначають Правила надання додаткових відпусток працівникам бюджетних установ, що фінансуються із засобів федерального бюджету [17].

Як представляється, в розвиток положень ухвали Уряду РФ 884 органи влади суб'єктів Російської Федерації, а також органи влади місцевого самоврядування зобов'язані розробити і видати Правила надання додаткових оплачуваних відпусток працівникам з ненормованим робочим днем, які посідають посади в установах, що фінансуються із засобів їхніх бюджетів.

В бюджетних установах відповідно до пункту 2 Правил надання додаткової відпустки перелік посад працівників з ненормованим робочим вдень, мають право на додаткову відпустку, встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку або іншим нормативним актом організації.

Комерційні організації мають право визначати правила і умови надання додаткових оплачуваних відпусток за роботу в режимі ненормованого робочого часу, розробляти Переліки посад, відносно яких може застосовуватися режим ненормованого робочого часу, самостійно. При цьому розроблені і прийняті правила і умови надання відпусток можуть бути видані окремим наказом по організації, а тривалість відпусток згідно вимогам статті 119 ТК РФ повинна бути визначена колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

При розробці правил комерційні організації мають право керуватися положеннями ухвали Уряду РФ від 11 грудня 2002 року 884, постановою Наркомпраці СРСР від 13 лютого 1928 року 106, а також галузевими Переліками працівників з ненормованим робочим вдень, затвердженими ще при колишньому СРСР.

В перелік посад працівників з ненормованим робочим вдень в бюджетних установах згідно пункту 2 Правил надання додаткової відпустки включаються керівний, технічний і господарський персонал і інші особи, праця яких протягом робочого дня не піддається точному обліку, особи, які розподіляють робочий час на свій розсуд, а також особи, робочий час яких по характеру роботи ділиться на частини невизначеної тривалості. Тим самим Правилами повною мірою відтворені положення пункту 1 ухвали Наркомпраці СРСР від 13 лютого 1928 року №106 [16].

Комерційні організації мають право розширити Перелік працівників з ненормованим робочим вдень, включивши в нього і інші типові для них посади.

Згідно пункту 3 Правил надання додаткової відпустки тривалість додаткової відпустки, що надається працівникам з ненормованим робочим вдень, не може бути менш 3-х календарних днів.

Конкретна тривалість додаткової відпустки по відповідних посадах встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку бюджетної установи і залежить від об'єму роботи, ступені напруженості праці, можливості працівника виконувати свої трудові функції за межами нормальної тривалості робочого часу і інших умов.

При визначенні тривалості додаткової відпустки бюджетні установи зобов'язані також ураховувати положення наступних нормативних актів:

Наказу Мінфіну РФ від 29 липня 2002 року №154, згідно якому федеральним державним службовцем центрального апарату і територіальних органів Мінфіну РФ додаткові оплачувані відпустки за ненормований робочий день надаються тривалістю 12 календарних днів, а іншим працівникам центрального апарату і територіальних органів Мінфіну РФ, не включених в