При первинних розрахунках тривалість відпустки складе 14 календарних днів ((28 + 14) / 12 місяців х 4 відпрацьованих місяці). Проте, ураховуючи той факт, що сама тривалість відпустки з урахуванням відпрацьованого в робочому році часу (4 місяця 14 днів) вже складе 4 місяця 28 календарних днів, тобто за правилами округлення вже 5 місяців, то тривалість відпустки, що надається при звільненні, складе 17,5 календарних днів ((28 + 14) / 12 календарного місяця в році х 5 відпрацьованих місяця), у тому числі 5,8 календарних днів (14 днів відпустки / 12 х 5) додаткової відпустки за ненормований робочий день.

Витрати на оплату наданих працівникам додаткових відпусток за ненормований робочий день відносяться в бюджетних установах за рахунок витрат по кошторису витрат, але як наголошувалося вище, в межах фундації оплати праці, а в комерційних установах — в зменшення оподатковуваної бази по податку на прибуток відповідно до пункту 7 статті 255 ТК РФ, як витрати на оплату відпустки, передбаченої законодавством Російської Федерації.

Висновки.

Проаналізувавши положення даної роботи, можна прийти до таких висновків:

Ненормований робочий день – це особливий режим роботи, відповідно до якого окремі працівники можуть по розпорядженню працедавця при необхідності епізодично притягуватися до виконання своїх трудових функцій за межами нормальної тривалості робочого часу.

Виходячи з такого визначення слід звернути особливу увагу на такі риси даного інституту трудового права:

ненормований робочий день — це особливий режим роботи;

виконувати роботу на умовах ненормованого робочого дня можуть тільки окремі працівники;

для залучення працівників до роботи на умовах ненормованого робочого дня необхідне розпорядження працедавця;

до роботи на умовах ненормованого робочого дня працівники можуть притягуватися тільки при необхідності;

до роботи на умовах ненормованого робочого дня працівники можуть притягуватися тільки епізодично;

ненормований робочий день означає вихід за межі нормальної тривалості робочого часу;

в умовах ненормованого робочого дня працівник повинен виконувати свої трудові функції.

Для працівників, відносно яких встановлений режим ненормованого робочого часу, як компенсація за можливе залучення до виконання трудових обов'язків понад нормальну (або скороченій) тривалість робочого дня, у чинному законодавстві необхідним, на нашу думку, є встановлення додаткової відпустки та передбачення особливостей оплати праці.

Список нормативно-правових актів та використаної літератури.

Конституція України від 28.06.1996 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141).

Кодекс законів про працю від 10.12.1971 № 322-VIII Затверджується Законом N 322-VIII ( ) від 10.12.71 (Відомості Верховної Ради ВВР, 1971, додаток до N 50, ст. 375).

"Про відпустки" Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 2, ст. 4).

"Про колективні договори й угоди" Закон України від 01.07.1993 № 3356-XII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 36, ст.361).

Постанова Ради Міністрів СРСР від 29 серпня 1953 року

Рекомен-дації щодо порядку надання працівникам з ненормованим ро-бочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий харак-тер праці, затверджені наказом Міністерства праці від 10 жовтня 1997 року № 7

Постанова НКП СРСР "Про працівників з ненормованим робочим днем"

Трудовий кодекс РФ

Лист Мінпраці РФ від 25 квітня 2002 року №966-10.

Наказ Мінкультури РФ від 4 березня 2002 року №299.

Наказ Міносвіти Росії і Держкомвузу Росії від 31.08.1995. 463/1268

Наказ Мінфіну РФ від 29 липня 2002 року №154.

Наказ Мінюсту РФ від 8 лютого 2002 року №33.

Наказ Росархива РФ від 27 травня 2002 року №138.

Наказ Судового Департаменту Верховного Суду РФ від 15 березня 2000 року №36 «Про тривалість щорічних відпусток працівникам системи Судового Департаменту при Верховному Суді Російської Федерації і апаратів федеральних судів загальної юрисдикції»

Постанова Наркомпраці СРСР від 13 лютого 1928 року №106

Постанова Уряду РФ від 11 грудня 2002 року 884, якою затверджені Правила надання щорічної додаткової оплачуваної відпустки працівникам з ненормованим робочим днем в організаціях, що фінансуються за рахунок засобів федерального бюджету

Правила «Про чергові і додаткові відпустки», затверджені Народним Комісаріатом Праці СРСР 30 квітня 1930 року №169

Болотіна Н.Б. Трудове право України. Підручник. К., „Вікар”. 2003р.

Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2000. – 1072 с.