Курсова робота

на тему:

“Незаконне заволодіння транспортним засобом”

ПЛАН

Вступ.................................................................................................с. 3

Кримінально-правова характеристика угону транспортного засобу згідно КК УРСР за редакцією 1960 року...................................................................................................с. 4

Кримінально-правова характеристика незаконного заволодіння транспортним засобом............................................с. 6

Об’єктивні ознаки...........................................................................с. 6

а) об’єкт злочину....................................................................................с. 6

б) об’єктивна сторона злочину..................................................................с. 6

Суб’єктивні ознаки........................................................................с. 15

а) суб’єкт злочину.................................................................................с. 15

б) суб’єктивна сторона злочину...............................................................с. 15

Кваліфікуючі ознаки. ..............................................................с. 16

Особливо кваліфікуючі ознаки...............................................с. 22

Висновки........................................................................................с. 29

Список нормативно-правових актів та використаної літератури.......................................................................................с. 30

Вступ.

Незаконне заволодіння транспортним засобом передбачений Кримінальним кодексом України як окремий склад злочину. Це свідчить про суспільну небезпеку даного діяння. Незаконне заволодіння транспортним засобом займає особливе місце в системі інших злочинів. Це обумовлено тим, що воно спрямоване: по-перше, на заволодіння чужим майном, тобто посягає на суспільні відносини у галузі володіння, користування та розпорядження власністю; по-друге, дане діяння посягає на відносини, які склались щодо порядку експлуатації транспортних засобів. З врахуванням зазначених особливостей даний склад злочину віднесений законодавцем до групи злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а не до злочинів проти власності.

Для комплексного аналізу незаконного заволодіння транспортним засобом у даній роботі розкриватимуться такі основні моменти:

1) аналізуватимуться положення норм КК УРСР, які передбачали відповідальність за угон транспортного засобу;

2) положення чинного КК України, що передбачають відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом.

Враховуючи особливість даного складу злочину у процесі розкриття теми даної роботи виникне необхідність використовувати окремі категорії, характерні для кваліфікації злочинів проти власності (крадіжка, розбій, грабіж, шахрайство)

Структурно робота складається зі вступу, чотирьох параграфів, двох пунктів та чотирьох підпунктів.

1. Кримінально-правова характеристика угону транспортного засобу згідно КК УРСР в редакції 1960 року.

Угон згідно ст. 215-3 КК УРСР в редакції 1960 року. - незаконне, умисне, відкрите або таємне, без мети викрадення заволодіння чужим транспортним засобом та поїздка на ньому.

Злочин вважався закінченим з моменту заволодіння транспортним засобом та початку його руху будь-яким способом переміщення. Відстань, на яку був переміщений транспортний засіб, і строк користування ним на кваліфікацію не впливають.

Суб'єкт - осудна особа, яка досягла 16 років. Не були суб'єктами злочину особи, за якими транспортний засіб закріплений по роботі, посадові особи та не посадові, наприклад, сторож, слюсар та інші особи, у віданні яких знаходиться транспортний засіб, і особи, що мають справжнє або гадане право на користування транспортним засобом (близькі родичі власника транспортного засобу) [20, c. 918].

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел при відсутності мети викрадення транспортного засобу. Винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своїх дій і бажає їх вчинити.

Такі дії особи, як заволодіння транспортним засобом з метою його викрадення, не визнавались угоном і мали кваліфікуватися як злочин проти державної, колективної або індивідуальної власності. Якщо під час угону умисел був спрямований на використання транспортного засобу для вчинення крадіжки, грабежу, розбійного нападу, то дії винних повинні були кваліфікуватися за сукупністю злочинів - ст. 2153 і за готування до зазначених злочинів.

У випадках, коли угон транспортного засобу був способом викрадання деталей, вузлів, агрегатів, майна потерпілого або заволодіння ними шляхом грабежу або розбою, дії винної особи потрібно кваліфікувати відповідно за статтями 140, 141 або 142 і відповідною частиною ст. 2153. Якщо умисел щодо викрадання вузлів, деталей, агрегатів або майна потерпілого виник після угону, його дії кваліфікувались за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 2153 і 140 (абз. 2 п.21 постанови ПВСУ від 25 грудня І992р.№12 "Про судову практику в справах "про корисливі злочини проти приватної власності").

Угон, поєднаний з порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту, що спричинило наслідки, зазначені в ст. 215, кваліфікувався за сукупністю злочинів, передбачених статтями 215 і 215-3 [20, c. 919].

2. Кримінально-правова характеристика незаконного заволодіння транспортним засобом.

2.1. Об’єктивні ознаки

а) об’єкт злочину.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є контрольоване використання транспортних засобів, перелічених у примітці до ст. 286 КК України. Під транспортними засобами в розумінні статті 289 КК України слід розуміти всі види автомобілів, трактори та Інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Ці транспортні засоби виступають предметом цього злочину.

Для кваліфікації дій за ст. 289 КК України транспортні засоби повинні відповідати таким вимогам: 1) приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об’ємом понад 50 см або іншим механічним двигуном (електричним, паровим тощо), що забезпечує конструктивну швидкість, яка перевищує 40 км/год; 2) для керування якими потрібне посвідчення, що видається органами ДАІ і надає право пересування шляхами загального користування; 3) підлягають періодичному державному технічному огляду; 4) підлягають обов’язковому страхуванню цивільної відповідальності [21, c. 725].

Додатковим обов’язковим або факультативним об’єктом — залежно від конкретного способу вчинення цього злочину — можуть виступати життя і здоров’я особи, власність, інші блага.

б) об’єктивна сторона.

Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом. Систематичний аналіз норм Особливої частини КК дає змогу виділити такі ознаки діяння при вчиненні цього злочину: 1) воно полягає лише в активній поведінці — дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює; 4) заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при заволодінні шляхом обману).

Під незаконним заволодінням транспортним