нагляд за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються судом;

нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об’єднаннями, з’єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших формувань, дислокованих на території України [30, c. 11].

Прокуратура приймає участь у підготовці органами державної влади заходів щодо запобігання злочинам та іншим правопорушенням, а також у роботі з вдосконалення роз’яснення законодавства. На прокуратуру не можуть покладатись функції не передбачені законами України.

2.2. Структура та порядок формування органів прокуратури

Відповідно до Конституції України (статті 121, 122) [1] і Закону України “Про прокуратуру” (стаття 6) органи прокуратури становлять єдину централізовану систему з суворим підпорядкуванням нижчестоячих прокурорів вищестоячим. Органи прокуратури будуються, як правило, за ознакою адміністративно-територіального устрою. Винятки складають військові, транспортні та природоохоронні прокуратури. Очолює прокуратуру Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України Президентом України строком на п’ять років. Генеральний прокурор України має першого заступника і заступників, які ним же і призначаються [6].

Вищою ланкою в системі органів прокуратури є Генеральна прокуратура України, яку очолює, як уже відмічалось, Генеральний прокурор України. В Генеральній прокуратурі України є головні управління, управління і відділи. Наприклад, головне слідче управління; головне управління військових прокуратур; управління нагляду за додержанням конституційних прав і свобод, управління кадрів; відділ криміналістики, організаційно-методичний відділ тощо.

Крім Генеральної прокуратури України в систему органів прокуратури входять прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), транспортні прокуратури, а також військові прокуратури регіонів, військова прокуратура Чорноморського флоту та Військово-Морських Сил України (на правах обласних).

Нижчою ланкою системи органів прокуратури є міські, районні, міжрайонні та інші прирівняні до них прокуратури – транспортні, природоохоронні, військові прокуратури гарнізонів, прокуратури по нагляду за додержанням законів у виправно-трудових установах тощо.

Генеральна прокуратура може створювати відомчі наукові і навчальні заклади для наукових досліджень, підвищення кваліфікації прокурорських працівників та ін. Нині у м. Києві (був у м. Харкові) діє інститут підвищення кваліфікації працівників прокуратури [25, c. 103-104].

Штатна чисельність органів прокуратури в межах фонду заробітної плати затверджується Генеральним прокурором України.

До осіб, які призначаються на посаду прокурорів і слідчих, ставляться певні вимоги. Відповідно до статті 46 Закону України “Про прокуратуру” прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, досвід практичної роботи за спеціальністю та необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року.

Особи, які вперше призначаються на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають “Присягу працівника прокуратури”, текст якої затверджується Верховною Радою України.

На посади районних, міських і прирівняних до них прокурорів, крім зазначених вище вимог, призначаються особи віком не молодше 25 років, із стажем роботи в органах прокуратури або на посадах судді не менше трьох років; на посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів – особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років.

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у п’ять років. Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком наукової і педагогічної діяльності. На посади прокурорів та слідчих не можуть бути прийняті особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих [23, c. 79-82].

Військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України із числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту.

3. Міністерство юстиції України як правоохоронний орган України

Міністерство юстиції України як правоохоронний орган повинно забезпечувати в межах своїх повноважень виконання вимог чинного законодавства,

Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади. Діяльність його спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін’юст України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні реалізації державної правової політики, державної політики з питань громадянства, міжнаціональних та міграційних відносин. Міністерство у встановленому порядку в межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Міністерство юстиції України очолює Міністр. Призначає його на посаду Президент України за поданням Прем’єр-міністра України. Міністр несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій. Міністр має заступників, які призначаються відповідно до законодавства, і виконують за дорученням Міністра окремі його функції та заміщують Міністра у разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх повноважень.

До структури Міністерства юстиції також входить колегія та департаменти, серед яких департамент правової політики, департамент державної виконавчої служби, департамент громадянства і реєстрації фізичних осіб, департамент міжнародного права та співробітництва та інші. Колегія утворюється для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мін’юсту України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності. До її складу входить Міністр (голова колегії), заступники Міністра за посадою, Голова Державного комітету України у справах релігій, керівники урядових органів державного управління,