забезпечує реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті Міністерства, в органах внутрішніх справ і внутрішніх військах;
22) проводить іншу, визначену законодавством діяльність [19].
6. Адвокатура в системі правоохоронних органів.
Адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу [1].
Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру», іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об’єднань [2].
Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об’єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодавства про працю.
Адвокатська діяльність є різноплановою і визначається загальним завданням, яке ставиться перед адвокатурою Конституцією України.
З метою забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні, адвокати займаються такими видами діяльності:
дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства;
складають заяви, скарги та інші документи правового характеру;
посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть;
здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;
подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;
здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;
виконують свої обов’язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання, попереднього слідства та в судовому розгляді.
Адвокат надає правову допомогу клієнтові на підставі угоди про надання правової допомоги або за призначенням особи, що здійснює дізнання, слідчого чи суду в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України. У випадках надання правової допомоги таких видів, як консультації та роз’яснення з правових питань, довідки щодо законодавства, складення окремих правових документів, угода може укладатися в спрощеній письмовій формі (рядок у відомості тощо) або в усній формі, коли правова допомога надається безкоштовно. Стосовно надання правової допомоги інших видів, угода може укладатися в усній формі лише в ситуації, коли укладення письмової угоди є неможливим, а клієнт потребує невідкладного надання правової допомоги. В таких випадках угода підлягає наступному письмовому оформленню. У всіх інших випадках доручення клієнта про надання йому адвокатом правової допомоги підлягає оформленню у формі письмової угоди [2].
Висновки
Законодавче визначення правоохоронного органу на сьогодні відсутнє, а тому питання щодо включення того чи іншого органу до системи правоохоронних органів вирішується по-різному. Однак, виходячи викладених у роботі положень необхідно вказати на ряд істотних ознак правоохоронної діяльності та органів, які її здійснюють:
Реалізація правоохоронної діяльності покладається на спеціально уповноважені органи, які комплектуються відповідним чином підготовленими службовцями, в основному юристами, а для здійснення цієї діяльності держава виділяє відповідні кошти та матеріальні ресурси.
За своїм змістом правоохоронна діяльність багатогранна і складається з кількох основних напрямків (функцій), серед яких: забезпечення виконання судових рішень, прокурорський нагляд, виявлення, розкриття та розслідування злочинів, надання юридичної допомоги та захисту в кримінальних і цивільних справах, охорона громадського порядку і безпеки громадян, боротьба зі злочинністю тощо.
Для здійснення названих напрямків (функцій) правоохоронної діяльності створюються конкретні органи, які називаються правоохоронними.
Правоохоронними органами називаються державні та недержавні (громадські) органи, установи та організації, основним завданням діяльності яких є забезпечення законності, боротьба зі злочинністю та іншими правопорушеннями.
До ознак правоохоронних органів відносяться їх державно-владний, юрисдикційний характер; підзаконність та точна регламентованість діяльності; правозастосовна суть рішень, що приймаються ними, застосування державного примусу в процесі виконання покладених на них завдань.
Нормативно-правові акти
Конституція України (від 28 червня 1996 р.). – К., 1996. – 47 с.
Закон України „Про адвокатуру” // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 9, ст. 62
Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року.
Закон України “Про державну виконавчу службу від 24 березня 1998 року.
Закон України “Про міліцію” від 20.12.1990 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 4, ст. 20.
Закон України ”Про прокуратуру” від 5.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 53, ст. 793 (із змінами, внесеними законами України від 22.04.1993, 26.11.1993, 21.03.1995, 5.10.1995.
Закон України ”Про Службу Безпеки України” від 25.03.1992 р. // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 27, ст. 383.
Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / за ред. В.П.Шибіко. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 840 с.
Наказ Генерального прокурора України № 4 “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із злочинністю” від 4 квітня 1992 року.
Наказ Генеральної прокуратури України “Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громадян і держави у судах” від 28 жовтня 1998 року № 8.
Наказ Генеральної прокуратури України “Про заходи щодо поглиблення ділових зв’язків із засобами масової інформації” від 6 жовтня 1998 року №6.
Наказ Генеральної прокуратури України “Про підслідність кримінальних справ військовим прокуратурам” від 5 серпня 1994 р. № 16.
Наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження Положення “Про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київські і Севастопольські міські управління юстиції”