Оскільки явка з повинною – обставина, яка пом’якшує відповідальність, то має значення чи буде визнана в якості явки подача заяви по пошті, чи подальша явка особи в той орган, якому вона адресована. Якщо виходити з того, що така заява за своєю юридичною природою не може бути визнана повинною, а повинна розглядатися як повідомлення про злочин у розумінні п. 1 ст. 94 КПК, то й особиста явка заявника за викликом органу, що отримав заяву, не буде явкою з повинною.

По-друге, процесуальний статус особи, яка подала заяву про вчинення злочину нею самою, і громадянина, який доносить про злочин, вчинений іншою особою, не однаковий. Той, хто заявляє про свій злочин, не може бути суб’єктом завідомо неправдивого донесення, а той, хто робить за відомо неправдиве донесення, несе за це кримінальну відповідальність.

З цих міркувань неможливо беззаперечно погодитись з думкою, що явка з повинною має місце лише тоді, коли громадянин особисто заявляє про свій злочин відповідному органу. Така постановка питання призводить до штучного звуження цього поняття.

Разом з тим не слід необґрунтовано розширювати поняття явки з повинною.

До таких спроб вдавались Н.В. Жогін та Ф.Н. Фаткуллін, які зазначали, що “явка з повинною має місце і тоді, коли хто-небудь заявить у відповідні органи про вчинення ним кримінального правопорушення... через посередників. Важливо лише, щоб заява була зроблена добровільно” [7, c. 109].

Цієї ж думки дотримується Ю. Кукушкін. Він зазначає, що явкою з повинною вважається також повідомлення про вчинене правопорушення, передане по телефону чи через іншу особу [11, c. 23-24].

Як цілком слушно зауважує Сердюков П.П. таке розуміння явки з повинною не випливає із закону. Відповідно до ст. 96 КПК явка з повинною, на відміну від повідомлення про злочин в будь-якій іншій формі, є заява про кримінально-каране діяння безпосередньо від того, хто визнає свою вину у цьому діянні і розкаюється в цьому перед органами слідства і судом.

Явка з повинною – процесуальна дія, суб’єктом якої може бути лише винуватець злочину і ніхто інший.

Більше того, явка з повинною як процесуальна дія може вважатись такою, що відбулась при умові, що вона оформлена відповідно до вимог закону [14, c. 53]/

Ст. 96 КПК передбачає, що у разі явки з повинною складається протокол, який підписують особа, що з'явилася з повинною, і посадова особа, що склала протокол.

Як наголошувалося, не суперечить ст. 96 КПК оформлення явки з повинною і за допомогою письмової заяви, якщо воно виходить безпосередньо від особи, яка вчинила злочин, нею підписана і містить необхідні відомості про заявника і його діяння.

Другого процесуального способу оформлення явки з повинною закон не припускає.

Неможливо погодитися з Ю. Кукушкіним, коли він стверджує, що хоча громадянин «формально нікуди не з’являвся, заяв ніяких не подавав, але фактично має місце явка з повинною».

Особиста явка, або особиста письмова заява, громадянина — не формальність, якої можна дотримувати або ігнорувати при явці з повинною, а її процесуальна форма як докази злочину. Поза цією формою явка з повинною перестає бути тим, чим вона є.

У явному протиріччі з законом знаходиться і інше твердження Ю. Кукушкіна. «Розглядається як явка з повинною, — пише він,— заява, адресована не тільки до слідчих органів, але і, наприклад, в редакцію газети, установу, громадську організацію, якщо заявник повідомляє про вчинений ним злочин [11, c. 24].

Така різноманітність можливостей цілком зрозуміла: якщо людина справді розкаялася, не приховує своєї вини, то навіщо якось обмежувати йому можливість виразити своє каяття».

Обмежувати можливість виразити людині її щире розкаяння в злочині звичайно не потрібно, але розкаяння і явка з повинною не одне і те саме. В ст. 33 Основ кримінального законодавства вони вказуються як дві самостійні обставини: «При призначенні покарання,— говориться в цій статті,—обставинами, які пом’якшують відповідальність, визнаються... чистосердечне розкаяння або явка з повинною».

Чистосердечне розкаяння, громадянина, що виражене в його заяві, листі в редакцію газети, до установи і т. д., якщо ця заява пересилається до слідчого органу або в суд, має відоме кримінально-правове і процесуальне значення. Воно свідчить про меншу небезпеку особи, що вчинила правопорушення, допомагає швидкому і правильному встановленню обставин справи, чому і пом'якшує відповідальність винного незалежно від того, чи з'явився він з повинною чи ні.

Проте не слід забувати, що в практиці зустрічаються випадки, коли окремі особи розкаюються перед адміністрацією установ, громадськими організаціями, трудовими колективами саме з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинені ними злочини. Відомо також, що деякі керівники державних установ і підприємств і окремі громадські організації неправильно реагують на факти злочинних проявів, які стали їм відомі.

Розкаяння громадянина перед адміністрацією установи, підприємства або громадською організацією не може визнано явкою з повинною, оскільки воно не є процесуальною дією і не породжує будь-яких правовідносин між цим громадянином і органами, які мають право порушувати кримінальну справу. Якщо ж про таке розкаяння названі органи дізнаються з повідомлення посадової особи установи, підприємства або громадської організації, то приводом до порушення кримінальної справи буде це повідомлення, а не явка, з повинною.

Явка з повинною є заява про злочин, що готується або вже вчинений заявником, звернута до органу дізнання, слідчого,