Курсова робота на тему:

„Процесуальний статус сторін в цивільному процесі”

ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………с. 3

Поняття сторін у цивільному процесі………………………..с. 4

Процесуальні права сторін в цивільному процесі…………с. 7

Обов’язки сторін в цивільному процесі……………………с. 10

Загальні та спеціальні обов'язки сторін……………………с. 10

Процесуальні обов'язки позивача і відповідача…………….с. 13

Відповідальність сторін за невиконання процесуальних

обов'язків……………………………………………………………с. 16

Процесуальна співучасть…………………………………….с. 19

Заміна неналежної сторони…………………………………..с. 23

Процесуальне правонаступництво………………………….с. 26

Процесуальний статус сторін у цивільному процесі іноземних держав...……………………………………………с. 28

Висновки…………………………………………………………...с. 34

Список нормативно-правових актів та використаної літератури………………………………………...…………….с. 35

Вступ.

Основне завдання, яке стоїть перед демократичною, правовою державою - це захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, їх об'єднань, громадських організацій. Зокрема, права на судовий захист від протиправних посягань.

Об'єктом даної курсової роботи є процесуальний статус сторін в цивільному процесі, шляхи забезпечення реалізації прав та неухильного виконання процесуальних обов'язків, відповідальність сторін за їх невиконання.

В процесі розгляду цивільної справи правильне визначення правового статусу сторін, обсягу їх процесуальних прав, та кола процесуальних обов'язків, налагодження механізму забезпечення їх виконання - є обов'язковою передумовою винесення законних і обґрунтованих судових рішень. В цьому і полягає актуальність даної теми.

Для того, щоб суд прийняв цивільну справу до свого провадження, розглянув її і постановив рішення, необхідно, щоб заінтересована особа реалі-зувала своє право і звернулася до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Мета роботи:

визначити поняття сторін при розгляді цивільної справи.

визначити елементи правового статусу сторони в цивільному процесі.

провести класифікацію процесуальних прав та обов'язків за характерними ознаками.

визначити міру відповідальності сторін за їх невиконання.

здійснити аналіз процесуального статусу сторін у цивільному процесі інших держав.

1. Поняття сторін у цивільному процесі.

Для того, щоб суд прийняв цивільну справу до свого провадження, розглянув її і постановив рішення, необхідно, щоб заінтересована особа реалізувала своє право і звернулася до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Такою заінтересованою особою є громадянин чи юридична особа, яка має юридичний інтерес у справі, прагне захистити своє юридичне становище, примусити іншу особу виконати певну дію на свою користь або утриматись від такої, захистити право чи законний інтерес інших осіб у передбачених законом випадках. Заінтересовані особами, між якими виник спір про право, що переданий на розгляд суду, називаються сторонами.

Отже сторонами (partes) у цивільному процесі будуть юридичне заінтересовані особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві. Вони є головними особами, які беруть участь у цивільній справі позовного провадження, без яких неможливий сам процес. Поняття сторони в цивільному процесі має безпосередній зв'язок з матеріальними правовідносинами. Ними виступають переважно його суб'єкти: покупець і продавець, кредитор і боржник, подружжя (розірвання шлюбу, поділ спільно нажитого майна, визначення місця проживання дітей та ін.) — внаслідок порушення чи оспорювання їх суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу [21, c.84-85].

Сторін примушує шукати захисту в суді спірність та невизначеність матеріальних правовідносин. Але спір може мати місце при відсутності таких відносин у дійсності, тому правосуб'єктність сторін можуть мати особи, які лише вважають, що між ними існують матеріально-правові відносини. Становище сторін у процесі тісно пов'язане з правопорушенням. Але може бути і без нього, внаслідок помилки про наявність між ними спірних правовідносин. Крім того, особа може вимагати від суду усунення умов, які створюють реальну загрозу порушення. Таким чином, сторони мають у переданій на розгляд судові справі особистий юридичний інтерес, який буде протилежним за матеріальним і процесуальним характером. Матеріально-правовий — визначається спірними цивільними, трудовими, іншими матеріальними правовідносинами сторін. Процесуально-правовий — наслідками розв'язання матеріально-правового спору, одержання певного за змістом рішення суду.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 102 ЦПК).

Позивач (actor) — особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді і розпочинається цивільний процес. Вона може заявити про це вимогу судові особисто або в її інтересах, у передбачених законом випадках, можуть звернутися із заявою до суду прокурор, органи державного управління, профспілки, інші особи (ст. 5 ЦПК). Відповідач (reus — особа, яка обороняється) — особа, котра на заяву позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорення його права і охоронюваних законом інтересу.

У справах з трудових правовідносин та відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з їх роботою, незалежно від того, хто звернеться до суду, позивачем буде працівник або утриманці померлого, а відповідачем — організація, яка оспорює ці вимоги. В основу визначення таких сторін покладена обставина, хто первісне порушив вимогу про захист права в комісії по трудових спорах і хто за цією вимогою притягається до відповідальності. Звернення працівника з вимогою про розв'язання спору до комісії по трудових спорах заздалегідь визначає їх можливу правосуб'єктність у цивільному процесі в цій справі, оскільки спірна правова вимога, передана спочатку на розгляд даного органу, переноситься на вирішення суду. На думку окремих авторів, при пред'явленні і прийнятті судом зустрічного позову сторони набувають подвійної правосуб'єктності [9, c.59], але це не так — кожна з них не стає позивачем і відповідачем, оскільки згідно зі ст. 140 ЦПК зустрічним позовом буде заявлена в процесі розгляду справи вимога відповідача до позивача.

Сторони в цивільному процесі характеризуються таким ознаками: ними є особи, між якими виник спір про право цивільне; вони ведуть процес у справі від свого імені; з приводу їх справи постановляється судом рішення;