Позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ст. 30). При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи (причини пропуску строку позовної давності, та ін.) і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З'ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню цивільно-правового спору.

Якщо з'ясується, що зібраних у справі доказів недостатньо і можливість їх одержання не вичерпана, суд відповідно до ст. 30 ЦПК пропонує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, подати додаткові докази, а в разі виникнення в цих осіб труднощів за їх клопотанням сприяє у витребуванні таких доказів і залежно від необхідного для цього часу може оголосити перерву, відкласти розгляд справи, а у випадках, передбачених законом, зупинити провадження в справі [5]. Відповідно доводити правомірність своїх вимог - є процесуальним обов'язком безпосередньо позивача. Доводити ж свою правоту відповідачем - є його правом, а не обов'язком.

Кошти, потрібні на оплату свідків і експертів, а також на проведення огляду на місці, вносить наперед та сторона, яка порушила відповідне клопотання (ст.73). Це може розцінюватись, як умова задоволення клопотання. Клопотання осіб, які беруть участь у справі, про витребування нових доказів та з усіх інших питань, пов'язаних з розглядом справи, суд вирішує негайно. Відкладення вирішення клопотань не допускається. Відмова в їх задоволенні не позбавляє права осіб, які беруть участь у справі, знову заявляти клопотання з того самого питання в процесі судового розгляду.

Позивач чи відповідач зобов'язаний повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження справи. При відсутності заяви про зміну адреси повістки надсилаються на останню відому судові адресу і вважаються доставленими, навіть коли адресат за цією адресою більше не проживає. Позивач, якщо просить про виклик свідка, повинен зазначити його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання та обставини, що він може ствердити.(ст.43) Такий же обов'язок лежить на позивачеві при заяві клопотання про сприяння у витребуванні від інших осіб письмових і речових доказів (ст.ст. 47, 53 ЦПК).

Якщо позивач, чи відповідач порушує клопотання перед судом про витребування від інших осіб письмових доказів, він повинен докладно зазначити: який письмовий доказ вимагається, підстави, з яких він вважає, що письмовий доказ має інша особа, і обставини, які може підтвердити цей доказ.(ст. 47)

Обов'язком, що є притаманним тільки відповідачу є обов'язок з'явитися до суду.

У справі про стягнення коштів на утримання (аліменти) суд може визнати явку відповідача обов'язковою. При неявці відповідача в судове засідання з причин, визнаних судом неповажними, його можна оштрафувати та примусово привести до суду (ст. 174 ЦПК).

В даній ситуації обов'язок з'явитися в судове засідання притаманний тільки відповідачу. В решті випадків обов'язки позивача і відповідача збігаються. Відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами; повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження справи і т.д.

У випадку вирішення справи на користь позивача, та накладення на відповідача певних стягнень, останній зобов'язується добросовісно виконати рішення суду [21, c.87-89].

Однак, механізм виконання судових рішень, недостатньо врегульовано, що дає можливість ігнорувати таке судове рішення.

3.3. Відповідальність сторін за невиконання процесуальних

обов'язків.

Завдання суду полягає не тільки в тому, щоб допомагати сторонам у захисті прав, але і здійснювати контроль за добросовісним їх здійсненням. Сторони зобов'язані сумлінно використовувати свої процесуальні права. Цей важливий обов'язок сторін, як правило, виконується ними добровільно. Однак у тому випадку, коли сторони припускаються зловживання чи надмірно затягують процес, суд повинен припиняти їх дії. ЦПК передбачають санкції за порушення сторонами обов'язку сумлінно користатися процесуальними правами. В цьому полягають загальні процесуальні обов'язки сторін, (ст. 99 ЦПК). За невиконання сторонами процесуальних обов'язків закон передбачає настання певних негативних наслідків.

На сторону, яка недобросовісно заявила безпідставний позов, або розпочала безпідставний спір проти позову, або систематично протидіяла правильному і швидкому розглядові та вирішенню справи, суд може покласти оплату на користь другої сторони винагороди за фактичну втрату робочого часу відповідно до середнього заробітку, але не більше 5 % від задоволеної частини позовної вимоги. Причому винагорода може бути присуджена і з тієї сторони, на користь якої виноситься рішення. У сфері доказування кожна сторона повинна довести, ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень [18, c.147].

За невиконання обов'язку повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження у справі сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть мати несприятливі наслідки у вигляді накладення штрафу в розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Очевидно, це пов'язано з тим, що можлива неявка в суд вказаних осіб може ускладнити процес, привести до його відкладення.

Суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, щодо яких немає відомостей про вручення їм повісток. Суд може відкласти розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, що беруть участь у справі, які повідомлені у встановленому порядку про час і місце