У разі повторної неявки в судове засідання, незалежно від причин, позивача або відповідача, яким повідомлено у встановленому порядку про час і місце судового засідання, суд розглядає справу за наявності у справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін. У разі, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка не з'явилась, дала особисті пояснення, він відкладає розгляд справи. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли у справі беруть участь їх представники.

У разі неявки в судове засідання позивача без поважних причин за викликом суду або його повторної неявки за викликом суду незалежно від причин суд залишає заяву без розгляду (пункт 4 статті 229 цього Кодексу).

У разі неявки в судове засідання відповідача за викликом суду відповідно до частини третьої цієї статті суд розглядає справу на підставі наявних у справі матеріалів.

При повторній неявці обох сторін без поважних причин або неповідомленні ними про причини неявки на другий виклик суд залишає заяву без розгляду, якщо він не вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних матеріалів. У цих випадках зазначені особи притягаються також до відповідальності за частиною першою статті 185-3 Кодексу України про Адміністративні правопорушення.

У справі про стягнення коштів на утримання (аліменти) суд може визнати явку відповідача обов'язковою. При неявці відповідача в судове засідання з причин, визнаних судом неповажними, його можна оштрафувати в розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та примусово привести до суду. При повторній неявці до суду відповідач притягається до відповідальності за частиною першою статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4. Процесуальна співучасть.

Процесуальна співучасть виникає внаслідок спільного пред'явлення позову кількома позивачами або до кількох відповідачів (ст. 104 ЦПК). Отже, участь з боку позивача чи відповідача по одній і тій же справі кількох осіб називається процесуальною співучастю. Коли позивачами є дві особи чи більше, а відповідачем — одна, то така співучасть буде активною, коли ж навпаки — то пасивною, а коли одна й інша сторони представлені кількома особами — змішаною. Виникнення співучасті обумовлюється обставинами матеріально-правового і процесуального характеру; в зв'язку з цим вона поділяється ще на обов'язкову і факультативну. Обов'язкова співучасть настає при спільності матеріальних прав і обов'язків кількох осіб, тоді, коли права і обов'язки сторін у справі не можна визначити без встановлення прав і обов'язків інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин. Так, власники спільного майна стають співпозивачами, пред'явивши позов на усунення порушень їх прав. Коли шкода заподіяна кількома особами, то всі вони стають відповідачами перед потерпілими. У справах про звільнення майна від арешту (виключення з опису) обов'язково беруть участь співвідповідачами боржник, в якого проведено опис майна, і ті організації або особи, на претензію яких було проведено опис. Коли опис зроблено у зв'язку з вироком про конфіскацію майна, то відповідачами, крім боржника, виступають рай(міськ)податкові інспекції, а коли майно реалізовано, то й ті установи або організації, яким передано конфісковане майно [6].

Якщо позов спрямований на захист честі і гідності та вміщує вимогу на спростування відомостей, поширених у пресі, інших засобах масової інформації (повідомлення по радіо, телебаченню та ін.), відповідачами притягуються автор і відповідний орган масової інформації (редакція, видавництво тощо). За позовами про спростування відомостей, які ганьблять особу, зазначених у службових характеристиках, відповідачами визнаються особи, котрі їх підписали, і підприємства, установи, організації, від імені яких видано характеристику [7].

Факультативна (необов'язкова) співучасть настає з обставин процесуального характеру: в силу доцільності одночасного розгляду кількох справ, з метою економії коштів і часу на їх провадження. Замість кількох процесів провадиться один, витрати по справі скорочуються, зменшується кількість судових засідань, викликів свідків та ін., а головне — усувається постановлення протилежних за змістом рішень.

Чинний ЦПК не визначає підстав настання обов'язкової чи факультативної співучасті. У ст. 144 ЦПК є лише вказівка, що суддя може постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог — як одного позивача до різних відповідачів, так і різних позивачів до одного відповідача. Отже, ця норма допускає факультативну співучасть за ініціативою судді за наявності однорідних вимог. Однорідність вимог означає, що це вимоги з одних правовідносин, в яких збігаються предмет і підстави. Одночасний їх розгляд сприяє економії процесуальних засобів: в одному провадженні одним судовим рішенням розв'язується спір між усіма учасниками, в зв'язку з чим скорочується діяльність суду і співучасників, зменшуються судові витрати, а також досягається запобігання винесенню судом суперечливих рішень.

В юридичній літературі до співучасників-позивачів (з посиланням на ч. 3 ст. 104 ЦПК) відносять також суб'єктів захисту прав інших осіб і цих осіб [14, c 74].

Цією нормою встановлено, що особа, в інтересах якої розпочато справу за заявою прокурора, органу державного управління, профспілки, державного підприємства, установи, організації, кооперативної організації, їх об'єднання, іншої громадської організації або окремого громадянина (п. 2 ст. 5 ЦПК), повідомляється судом про це, і вона може взяти участь у процесі як позивач поряд з особою, яка подала заяву. Зазначене правило та вміщення його в статті про співучасників дало підставу окремим авторам твердити, що цивільне процесуальне право України відносить вказаних осіб до процесуальних співучасників та визначає їх позивачами. Таке тлумачення ч. З ст. 104 ЦПК не відповідає статтям 5, 121 ЦПК, які не визначають позивачами суб'єктів, котрі можуть звернутися до суду