Слід пам'ятати, що в основу вироку суду можуть бути покладені лише достовірні докази, які досліджені в суді.

Суд, вислухавши думки обвинувача, підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача і відповідача, а також їхніх ставників, радиться на місці або видаляється до кімнати для і виносить ухвалу про порядок дослідження доказів, яка заноситься до протоколу судового розгляду.

Судове слідство доцільніше починати з допиту потерпілого усякому разі, у силу ст. 308 КПК України допит потерпілого проводиться перед допитом свідків, а сам потерпілий має право брати участь у допиті інших осіб [13, c. 86].

З іншого боку, допит підсудних повинен відбуватися за відсутності свідків, які видаляються з залу суду ще до читання обвинувального висновку. Щоб показання заінтересованих у справі осіб не впливали на свідків, підсудний і потерпілий у будь-якому випадку допитуються перед допитом свідків і за їх відсутності.

Судове слідство провадиться шляхом: допиту потерпілих, підсудного, свідків, експертів, оголошення показань, даних зазначеними особами на досудових стадіях процесу, пред'явлення для впізнані огляду предметів, документів і місця події, проведення експертизи. Правила провадження даних судово-слідчих дій аналогічні правилам провадження відповідних слідчих дій, виконуваних на досудових стадіях процесу. Іншого і бути не може, оскільки загальним предмет дослідження, єдині методи пізнання, однаковий процесуальний статус учасників, а отже, незмінною залишається і система правовідносин, і процесуальна форма. Однак у судовому слідстві і свої особливості, обумовлені дієвістю всіх демократичних принципів правосуддя й участю в доказуванні всіх заінтересованих осіб [8, c. 49].

Так, закон не передбачає можливості проведення в суді освідування. Дана слідча дія пов'язана з оголюванням особи, а за законом при цьому можуть бути присутніми тільки особи однієї статі освідуваним. Однак суд може направити особу на судово-медичну експертизу і тим самим вирішити виникаючі проблеми доказування.

Суд не провадить огляд трупа, оскільки до часу судового засідання повинна бути проведена відповідна експертиза. Суд не провадить обшуку й особистого обшуку.

За необхідності вилучення будь-яких предметів або документів він може їх витребувати або дати доручення слідчому про проведення відповідних дій відповідно до ст. 315-1 КПК України. Якщо потрібно вжити заходів до забезпечення цивільного позову — суд має право дати органам дізнання доручення про накладення арешту на майно (ст. 247 КПК України).

Згідно зі ст. 315-1 КПК України з метою перевірки й уточнені фактичних даних, одержаних в ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя — постановою мають право доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії ухвалі (постанові) зазначається, для з'ясування яких обставин, які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.

Особа, яка виконує доручення, провадить відповідну слідчу дію з додержанням вимог, передбачених главами 11 — 18 КПК України.

Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передаються суду, який дав доручення.

Протокол слідчої дії та інші докази, що надійшли від органу, який виконував доручення, досліджуються в судовому засіданні і приєднуються до справи.

3. Особливості допиту на судовому слідстві.

3.1. Особливості допиту підсудного.

Показання підсудного є не тільки важливим доказом у справі, а й одним із дійових засобів захисту ним своїх прав і законних інтересів. Підсудний має право, а не зобов'язаний давати показання. Він не несе відповідальності за відмову чи ухилення від дачу показань або за давання свідомо неправдивих показань. До початку допиту підсудного суд має запитати його, чи визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Це виправдується кою розвитку процесуальних правовідносин. Відповідь обвинуваченого заноситься до протоколу судового засідання. Допит підсудного розпочинається пропозицією головуючого судді дати показання по суті пред'явленого обвинувачення і відомі йому обставини справи, в довільній формі викласти свої показання та пояснення [6, c. 35]. Підсудний може вибирати будь-яку послідовність викладення своїх показань. Це дає можливість обвинуваченому за допомогою своїх показань здійснювати свій захист. Суд має уважно вислухати все, що вважає за необхідне викласти підсудний. Зупиняти підсудного можна лише тоді, коли він явно відхиляється від обставин, які стосуються справи.

Після цього, вислухавши пояснення підсудного, його допитує прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач або їхні представники, захисник, громадський захисник. Підсудному можуть ставити питання інші підсудні. Потім його допитують суддя і народні засідателі [14, c. 382-383].

Головуючий суддя (при одноособовому розгляді справи) має право відхиляти питання будь-якого учасника розгляду, якщо воно не стосуються справи. Цим правом головуючий повинен користуватися досить обачливо з тим, щоб не були порушені права учасників змагального судового розгляду і щоб це не завадило встановленню істини.

У судовій практиці нерідко виникають такі ситуації, коли показання підсудного в суді протилежні його показанням на досудовому слідстві. В такому випадку суд має можливість оголосити показання, які підсудний дав попередньому слідстві, і запропонувати йому роз'яснити причини розбіжностей. Подібне право у суду виникає і у випадках відмови підсудного давати показання. Показання підсудного, дані ним на попередньому слідстві, можуть оголошуватись в судовому засіданні також тоді, коли справа розглядається за відсутності підсудного (ст. 301 КПК України). З урахуванням принципу безпосередності фактично суд зобов'язаний дослідити всі докази, які є в справі отже й оголосити всі документи, в тому числі і показання чи пояснення осіб, які ними давались на досудових стадіях процесу.

3.2. Допит свідка

Допит свідка здійснюється з додержанням правил ст. 61 КПК України.

Свідком є учасник кримінального процесу, який не має