Якщо свідок не володіє мовою, якою ведеться судочинство, йому має бути надане право та можливість користуватися послугами перекладача. Закон забороняє домагатися від свідка показань шляхом насильства, погроз або інших незаконних заходів. Будь-яке фізичне насильство неприпустиме. Психологічний вплив, та пов’язані з ним "комбінації" припустимі, якщо вони не пов'язані із повідомленням свідку заздалегідь неправдивих відомостей та не пригнічують вільного волевиявлення, залишають можливість вільного вибору лінії поведінки. Неприпустимі будь-які погрози, а також інші незаконні дії (шантаж, підкуп, обіцянка вигоди тощо) [2].

Свідок допитується у відсутності інших свідків. Суд вживає заходів до того, щоб свідки викликані в одній справі, не спілкуватися між собою до закінчення допиту.

Перед допитом суд встановлює особу свідка, повідомляє, у якій справі він викликаний, роз'яснює права й обов'язки свідка, попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КПК України і за давання завідомо неправдиві показань за ст. 384 КПК України, окремо роз'яснює свідкові право відмовитись від давання показань стосовно його самого, членів своєї сім'ї і своїх близьких родичів, з'ясовує його стосунки з обвинуваченим та потерпілим і пропонує розповісти все, що йому відомо про обставини, у зв'язку з якими його викликали на допит.

Після вільної розповіді про те, що і з яких джерел йому відомо про ті чи інші обставини, які належать до предмета доказування і мають значення для справи, свідкові з дозволу суду задають запитання учасники судового процесу, а також судді. Запитання повинні бути чіткими, лаконічними, сформульовані таким ціпом, щоб свідок не зміг із самого запитання одержати інформацію для своєї відповіді [24, c. 142].

Запитання можуть бути таких видів:—

запитання, направлені на отримання додаткової інформації про обставини, яким свідок не надав значення, про які забув розповісти або не хотів про них говорити;—

запитання, які спрямовані на уточнення, деталізацію окремих фактів, викладених свідком не конкретно, у загальній формі;

запитання, які викликають у свідка асоціації і допомагають йому надати окремі факти, відновити в пам'яті забуті події. В цьому разі свідку, який забув певний факт, ставляться запитання про інші факти, пов'язані з даним фактом: передували йому, мали бути разом, одночасно з ним, наступили після цього. Не слід ставити за питання, які підказують. Не можна, наприклад, запитувати: "Люди на, яку ви бачили, була в сірому плащі?". Для з'ясування подібного питання слід спитати: "Чи не пам'ятаєте ви кольору плаща цієї людини?". При стверджувальній відповіді запитати: "Якого кольору був плащ на людині, яку ви бачили?". Контрольні запитання — це запитання для перевірки правильності інформації, що повідомляється свідком. У цьому випадку суд запитує про джерела, з яких він одержав відомості, про час і обставини, за яких свідок сприймав певну подію, хто може підтвердити його показання [23, c. 57].

Забороняються довгі виснажливі допити. До таких можна піднести допити однієї і тієї само особи тривалістю понад 4 години без перерви або допит протягом доби тривалістю понад 8 годин.

Показання свідка повинні бути зафіксовані за допомогою технічних засобів документування та записані в протоколі судового засідання по можливості дослівно із збереженням особливостей мови свідка.

3.3. Допит потерпілого

У кримінальному процесі на потерпілого покладається обов'язок дати правдиві показання та відповісти на поставлені запитання.

Потерпілий несе відповідальність за давання явно неправдивих показань за ст. 384 КПК України.

Закон не передбачає відповідальності потерпілого за завідмо неправдиве давання показань. Краще дати можливість потерпілому відмовитися від давання показань, ніж примушувати його давати їх під погрозою притягнення до відповідальності. Інколи, не бажаючи оголошувати деякі інтимні питання, потерпілий іде в цій ситуації на давання неправильних показань, що не на користь слідству.

Перед судовим допитом потерпілого головуючий встановлює його особу, роз'яснює йому обов'язок повідомити все, що відомо по справі, попереджує про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за давання завідомо неправдивих показань. Допит потерпілого здійснюється з додержанням правил допиту свідка. При допиті потерпілого необхідно приділити особливу увагу з’ясуванню: деталей, які можуть бути зіставлені з іншими зібраними доказами; конкретних дій кожного обвинуваченого; власних дій потерпілого; передуючих взаємостосунків з обвинуваченим; при чин суперечностей між показаннями потерпілого з цих питань та показаннями, поясненнями, заявами інших осіб; чи немає погроз у його адресу з боку обвинувачених або інших осіб [12, c. 357].

При оцінці показань потерпілого як доказів слід враховувати як їх високу інформативність та значимість для встановлення істини у справі, так і те, що потерпілий є одним з учасників процесу, який діє та відстоює під час здійснення судочинства свої інтереси. Він одночасно може бути цивільним позивачем та мати безпосередню зацікавленість в обставинах справи, які вказують на розмір шкоди тощо. Слідчий зобов'язаний максимально забезпечити захист прав потерпілого, всебічно перевіривши його показання та оцінивши їх у сукупності з усіма іншими доказами у справі [11, c. 84-87].

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 8 від 12 78 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів" (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 6 від 29.06.84, № 3 від 04.06 93, № 12 від 03.12.97) зазначає: "У силу ст. 63 КПК України особа, яка допитана або підлягає допиту як свідок, не може