Відповідно до ст. 308 КПК України, потерпілий у судовому засіданні допитується за правилами допиту свідка. Тому на підставі ст. 307 КПК України, потерпілі віком до 14 років, а за розсудом с уду — віком до 16 років допитуються в присутності педагога, а за необхідності — лікаря, батьків або інших законних представників. Про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання потерпілі віком до 16 років не попереджаються, їм роз'яснюється обов'язок говорити лише правду.

У тих випадках, коли присутність підсудного в залі судового засідання може негативно вплинути на повноту і достовірність по казань неповнолітнього потерпілого, його допит за ухвалою суду (судді) може бути проведений у відсутності підсудного.

Коли при розгляді справи будуть виявлені факти примушування потерпілого до відмови від показань або давання завідомо неправдивих показань шляхом погрози, насильства, підкупу чи інших протиправних дій з боку підсудного, його родичів чи інших осіб, суд і зобов'язаний обговорити питання про надіслання матеріалів прокурору для перевірки.

4. Особливості проведення інших судових дій на стадії судового слідства.

Пред'явлення для впізнання в судовому засіданні провадиться тільки у тому випадку, якщо з цих обставин воно не провадилося на попередньому слідстві або в ході дізнання. Якщо ж впізнання на досудових стаді мало місце, суд обмежується оголошенням протоколу впізнання допитом учасників даної слідчої дії.

Проведення експертизи. Висновок експерта — це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, хід та результати експертного дослідження. Висновок експерта є одним із джерел судових доказів.

Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами. Суд є самостійним у виборі експертів. Та обставина, що висновки експерта обґрунтовані дослідженнями, проведеними із застосуванням наукових, технічних або інших спеціальних знань, не виключає можливості та необхідності їх перевірки та оцінки судом у повної обсязі. Відповідно до ст. 75 КПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних ухвалі, вироку [22, c. 828-829].

Аналіз практики підтверджує наявність таких недоліків: іноді мають місце випадки розгляду справ без проведення експертиз, коли їх призначення є обов'язковим за законом або за обставинами справи; інколи суди розглядають висновки експертів як джерела доказів, що мають перевагу над іншими доказами, без належної їх перевірки і оцінки або переоцінюють доказове значення ймовірних висновків; не завжди в ухвалах чи постановах суду чітко формулюються питання, що виносяться на вирішення експертів, а також мотивується необхідність призначення додаткової або повторної експертизи; мають місце призначення експертизи у випадках, коли з’ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду [21, c. 467-469].

Якщо питання про необхідність призначення експертизи виникне під час судового розгляду справи, суду необхідно з'ясувати можливість проведення її в судовому засіданні і викликати того ж експерта, який проводив експертизу при попередньому розслідуванні справи, а якщо експертиза не проводилась,— іншу особу, яка має необхідні спеціальні знання.

Зазначимо, що у випадках, коли призначення експертизи обов'язкове, а для забезпечення експертного дослідження потрібно зібрати додаткові матеріали (провести ревізію, обшук, відшукати документи чи речові докази тощо), але це неможливо зробити в судовому засіданні, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування [17, c. 211].

При призначенні і проведенні експертизи в суді суд виконує такі дії:—

з'ясовує обставини, що мають значення для давання експертного висновку;—

пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами;—

оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;—

заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу по даних питань;—

у кімнаті для нарад обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення;—

оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові;—

після проведення експертом досліджень, складання й оголошення експертного висновку приєднує його до справи;—

допитує експерта з метою роз'яснення й доповнення ним вис новку.

Визначення способу і методології проведення експертизи належить виключно до компетенції експерта.

У разі коли провести експертне дослідження в судовому засіданні неможливо, суд, виносить ухвалу про проведення експертизи і направляє її з необхідними матеріалами до експертної установи для виконання в порядку, передбаченому ст. 198 КПК України. При цьому залежно від тривалості експертних досліджень і складності справи суд може або оголосити перерву, або відкласти слухання справи, або її продовжити судове слідство і досліджувати інші докази.

Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з’ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Проведення додаткової експертизи може бути доручено тому самому або іншому експертові.

Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правомірності висновку експерта, а також за наявності істотного порушуй процесуальних норм, які регламентують порядок призначенім проведення експертизи.

В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності переднього висновку експерта.

Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.

Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів — фахівців однієї