Нерідко виникають ситуації, коли закон щось дозволяє, а звичай забороняє, і навпаки, закон забороняє, а звичай дозволяє. Відсутність же згоди і «взаєморозуміння» між ними позначається врешті решт на регулятивних і виховних можливостях обох цих засобів. Потрібне коректування відповідних норм, гармонізація звичаєвої і правової свідомості. Іноді життєві колізії ставлять суди в скрутне положення.

Висновки

Отже, соціальні норми — загальновизнані або достатньо поширені еталони, зразки, правила поведінки людей, засіб регуляції їх взаємодії. Вони “страхують”, оберігають суспільне життя від хаосу і самопливу. Зрозуміло, в число соціальних норм входять і правові. Соціальні норми — це об'єктивно необхідні правила сумісного людського буття, показники меж належного і можливого.

Соціальні норми різною мірою відображають закономірності суспільного розвитку, але самі такими не є. Об'єктивні закони, згідно яких розвивається історія, не є норми. Останні впроваджуються в життя суспільства людьми, соціальною практикою. Одні з них з часом відпадають, інші — виникають, видозмінюються, треті — нав'язуються певними класами, групами або владою. Інакше кажучи, процес становлення, формування соціальних норм — чинник суб'єктивний. Виробляються вони людьми. Інша справа, що потреба в них диктується об'єктивною необхідністю.

Право склалося набагато пізніше інших нормативних систем і головним чином на їхній основі. Воно стало більш жорстко і цілеспрямовано регулювати економічні і інші відносини. Рівно як і замість колишньої суспільної влади з'явилася публічна влада, вже не співпадаюча з інтересами всього суспільства і спирається на особливий апарат, готовий за порушення офіційно встановлених і строго обов'язкових норм застосувати примушення.

Поява соціальних норм і свідомого нормативного регулювання пов'язана з переходом від тваринної стадності людей до людського суспільства, з процесом соціалізації відносин, з поведінкою людини як особливої природно-біологічної і суспільної істоти. Цей перехід був тривалим і поступовим, еволюція зайняла декілька мільйонів років.

Такий генезис соціальних норм, у тому числі правових. “Історично право виникає як би для компенсації “недостатності” моралі, яка виявляється з виникненням приватної власності і політичної влади”. В подальшому норми права і моралі тісно переплелись, взаємодіючи з іншими засобами соціальної регуляції, в тому числі з нормами звичаїв.

Незважаючи на тісний взаємозв’язок права та звичаїв, їх спільні риси, звичаї і норми права відрізняються один від одного за походженням, формою виразу, способу забезпечення реалізації. Якщо звичаї з'явилися з виникненням людського суспільства, то норми права існують в державно-організованому суспільстві; якщо звичаї не закріплюються в спеціальних актах, а містяться в свідомості людей, то норми права існують в певних формах; якщо звичаї забезпечуються силою громадської думки, то норми права можуть реалізовуватися і з урахуванням можливості державного примусу.

Одні звичаї носять прогресивний характер, інші є шкідливими, і право веде з ними боротьбу. Деякі з них досить розумні: заборона пити вино нареченому і нареченій, працівникам в дні жнив і ін. Це так звані добрі традиції, які слід відрізняти від псевдотрадицій.

Нормативно-правові акти

Конституція України від 28.06.1996 р. // База даних НАУ-ЕКСПЕРТ.

Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. // База даних НАУ-ЕКСПЕРТ.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р. // База даних НАУ-ЕКСПЕРТ.

Використана література

Колесников Е. В. Источники российского конституционного права. Саратов, 1998. С. 179-190.

Комаров С.А. Общая теория государства и права. М., 1997. – с. 141-145

Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. М., 1982. с. 15

Лукашева Е.А. Право, мораль, личность. М., 1986. С. 86.

Нерсесянц B.C. Право и закон. М., 1983. С. 5.

Общая теория и права. / Под ред. А.С. Пиголкина. М., 1995. – с. 177-185

Плахов В.Д. Социальные нормы. Философские основания общей теории. М., 1985. с. 232-248.

Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под общ. ред. члена-корр. РАН, доктора юрид. наук, профф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, М., 1999. - с. 265-269.

Российская газета. 1998. 29 дек. C. 3-4.

Сергеева Т.В. Обычай как источник права // Правоведение. 1997. № . – c. 21-27.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консул, 2001. – с. 207-215.

Сюкняйкеи Л. Р. Шариат: религия, нравственность, право // Государство и право. 1996. № 8. – c. 17-21

Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. М: Юристъ, 2000. –с. 323-345.

Учение о праве // Оющая теорія права: Курс лекцій / Под ред. В.К. Бабаева. Н. Новгород, 1993. с. 18-19.

ЗМІСТ

Вступ...........................................................................................................с. 3

1. Право і соціальні норми: проблеми взаємодії................................с. 5

Право і релігія...............................................................................с. 5

Право і корпоративні норми.........................................................с. 8

Правові і політичні норми............................................................с. 9

Поняття звичаю як джерела права................................................с. 12

3. Співвідношення права і звичаїв.....................................................с. 15

3.1. Єдність права і звичаю..................................................................с. 18

3.2. Розмежування права та звичаю....................................................с. 18

3.3. Взаємодія права і звичаю...............................................................с. 23

3.4. Суперечності між правом і звичаєм..............................................с. 25

Висновки.................................................................................................с. 27

Список нормативно-правових актів та

використаної літератури.....................................................................с. 29