Трудове право: право людини на працю

ПЛАН

Вступ....................................................................................................с. 3

Право людини на працю: поняття, зміст, міжнародні стандарти............................................................................................с. 6

Соціально-економічна сутність права на працю...................................................................................................с. 8

Державні гарантії трудових прав за законодавством України.............................................................................................с. 14

Висновки...........................................................................................с. 30

Список нормативно-правових актів та використаної літератури.........................................................................................с. 31

Вступ.

Продуктивна зайнятість населення - найважливіший фактор економічного зростання, котрий визначає рівень і якість життя населення. Саме тому активна політика забезпечення та реалізації права на працю є одним з головних інструментів вирішення економічних і соціальних проблем сучасного українського суспільства.

В умовах перехідного періоду така політика держави, по-перше, має бути узгодженою з пріоритетами і темпами структурної перебудови економіки і націленою на активізацію вивільнення надлишкової робочої сили, її перерозподілу в галузі та сфері пріоритетного розвитку. По-друге, забезпечення зниження рівня безробіття, залучення безробітних до суспільнокорисної діяльності й надання кожному, хто бажає трудитися, можливості працевлаштування або здійснення підприємницької діяльності.

Для цього необхідно забезпечити наукове обґрунтування реальних потреб економіки у трудових ресурсах, належний рівень професійної підготовки персоналу, надати необхідну підтримку у перенавчанні, перекваліфікації та працевлаштуванні тих, хто залишився без роботи. Але одна з головних передумов забезпечення права на працю – це, безумовно, розробка та реалізація урядової програми розвитку трудового потенціалу України, Генеральної схеми створення нових робочих місць, галузевих і регіональних програм зайнятості населення і регулювання ринку праці, котрі спрямовані на створення нових та ефективне використання наявних робочих місць.

Пріоритетним напрямком у гарантуванні права на працю вважаємо працевлаштування найбільш уразливих верств населення - жінок, молоді, інвалідів, одиноких матерів, єдиних годувальників сім'ї, безробітних, які тривалий час залишаються без роботи. Ці категорії населення необхідно надійно захистити законом, вони повинні мати пріоритетне право наймання на роботу, у тому числі й шляхом надання роботодавцям окремих податкових і кредитних пільг. Необхідно розробити і здійснити спеціальні програми професійної реабілітації та забезпечення зайнятості даних категорій населення.

З урахуванням досвіду розвинених країн, слід поступово переорієнтовувати соціальну політику на сім'ю, забезпечення її прав і соціальних гарантій. У зв'язку з цим, уже за умов перехідного періоду, вважаємо за необхідне забезпечити роботою хоча б одного члена сім'ї, а сім'ям, на утриманні яких є двоє і більше дітей дошкільного і шкільного віку, - гарантію зайнятості обом батькам. При цьому розмір внесків у фонд зайнятості повинен враховувати демографічне навантаження на працівника.

Потребує прискорення пенсійна реформа, що дасть можливість оптимізувати працю пенсіонерів, зосередити її переважно у галузях з низьким рівнем безробіття, а також реформа системи освіти, котра спрямована на підвищення віку початку трудової діяльності. Слід створити дієві стимули розвитку підприємницької активності населення, малого і сімейного бізнесу, самозайнятості громадян, особливо у сфері торгівлі й обслуговування та в аграрному секторі економіки.

Значні можливості розширення продуктивної зайнятості закладені у розробці й реалізації спеціальних державних програм громадських робіт, пов'язаних із вирішенням важливих суспільних проблем - розвитком транспортної інфраструктури і житлового будівництва, благоустроєм населених пунктів, організацією сезонних сільськогосподарських робіт.

Ми вважаємо за доцільне створення вільних економічних зон з більш сприятливими економічними умовами для розвитку підприємництва і господарської діяльності у регіонах з критичним рівнем безробіття, низьким рівнем життя трудящих, соціальною нестабільністю, складною криміногенною ситуацією. Особливої уваги потребують, зокрема, шахтарські реґіони, малі міста і райцентри, де великою є концентрація людей, що не мають роботи, а також молоді.

Необхідні невідкладні дієві заходи для запобігання подальшої руйнації трудового потенціалу держави: покращання умов зайнятості й оплати праці висококваліфікованих фахівців, розширення практики професійної підготовки на замовлення виробництва, модернізація системи перепідготовки і перекваліфікації робітників з орієнтацією на оволодіння спеціальностями, на котрі є попит.

Підготовка високоосвічених і висококваліфікованих фахівців для народного господарства повинна стати одним з провідних компонентів активної політики з метою гарантування права на працю, бо саме професіоналізм у ринкових умовах стає головним засобом успішного залучення людини до трудової діяльності та його конкурентоспроможності на ринку праці. На розв'язанні цього завдання має бути зосереджена діяльність державних центрів зайнятості. Поряд із традиційними функціями працевлаштування, надання допомоги у випадку безробіття, перепідготовки і перенавчання робітників такі центри повинні здійснювати дієвий контроль за безробітними, котрі безпідставно ухиляються від запропонованої їм роботи, а також за роботодавцями, які надають роботу нелегально.

Повноцінне функціонування ринку праці, ефективна зайнятість неможливі без створення необхідних правових передумов. При цьому законодавче закріплення соціально-економічних прав громадян, принципів підприємницької діяльності має бути доповнене ефективним функціонуванням ринку житла, надійним соціальним захистом громадян і гарантіями на випадок безробіття.

1. Міжнародно-правове регулювання права людини на працю.

Право на працю — одне з фундаментальних прав людини, встановлене міжнародно-правовими актами і визнане усіма державами світу. Це право належить до групи соціально-економічних прав і в загальному сенсі відображає потребу людини створювати і здобувати джерела існування для себе і своєї сім'ї, реалізовувати свій творчий потенціал, виражати свою особистість.

Право на працю і захист від безробіття проголошено Загальною декларацією прав людини (ООН, 1948р.). Стаття 22 зазначає, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави. У ст. 23 передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації,