Аналіз кваліфікації злочинів проти власності

ПЛАН

Вступ....................................................................................................с. 3

І. Кваліфікація розкрадання...........................................................с. 5

1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань..............................с. 5

1.2. Кваліфікація крадіжки...........................................................с. 24

1.3. Кваліфікація грабежу..............................................................с. 31

1.4. Кваліфікація розбою................................................................с. 33

1.5. Кваліфікація викрадення частин чи обладнання електричних мереж або кабельних ліній зв'язку...............с. 38

1.6. Кваліфікація привласнення, розтрати та розкрадання чином зловживання посадовими повноваженнями..........с. 40

1.7. Кваліфікація шахрайства.......................................................с. 46

1.8. Кваліфікація вимагання чужого майна чи грошей..........с. 50

1.9. Кваліфікація інших злочинів проти власності..................с. 57

1.9.1. Кваліфікація заподіяння майнової шкоди..................................с. 57

1.9.2. Кваліфікація привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, чужого майна..........................................с. 58

1.9.3. Кваліфікація знищення або пошкодження чужого майна..........с. 60

1.9.4. Кваліфікація погрози знищення майна......................................с. 64

1.9.5. Кваліфікація недбалого ставлення до охорони чужого майна..........................................................................................с. 65

1.9.6. Кваліфікація придбання або збуту майна, завідомо здобутого злочином.....................................................................................с. 66

Висновки...........................................................................................с. 69

Список нормативно-правових актів та використаної літератури................................................................................с. 71

Вступ.

Після проголошення незалежності Україна стала на шлях становлення суверенної, демократичної, соціальної, правової держави. На шляху державотворення, долаючи проблеми конституційно-правового регулювання, вона стикнулася з питання боротьби зі злочинністю, яке досить гостро постає перед Україною в наш час. Це пов’язане з тим, що на протязі останніх десяти років у нашій державі відбулося значне зростання рівня злочинності, у зв’язку з чим посилилася її загроза для усіх сфер суспільного життя, для суспільства та держави в цілому.

Правоохоронні органи повинні робити все можливе для розкриття злочинів та притягнення винних у їх вчиненні осіб до кримінальної відповідальності. Цьому сприяє належне законодавче закріплення у Кримінальному кодексі злочинів у різних сферах суспільного життя. Особливе місце належить злочинам проти власності.

Дана категорія злочинів є однією з найбільш поширених у практиці розгляду кримінальних справ. У вітчизняній та зарубіжній літературі з кримінального права неодноразово відзначали складність кваліфікації даних суспільно-небезпечних діянь. Про це також свідчить наявність значної кількості правозастосовчих актів Пленуму Верховного Суду України, в яких звертається увага на необхідність повного та всебічного дослідження матеріалів справи в процесі їх судового розгляду.

Враховуючи особливості кваліфікації злочинів проти власності та її вплив на долю осіб, які обвинувачуються у їх вчиненні, необхідно зауважити, що тема даної дипломної роботи, незважаючи на велику кількість наукових праць, присвячених цій проблемі, є актуальною і потребує глибокого дослідження.

Метою даного дослідження є з’ясування місця злочинів проти власності у системі інших кримінально караних діянь та визначити особливості їх кваліфікації.

Актуальність та мета дослідження зумовили наступні завдання наукового пошуку:

- розглянути поняття злочинів проти власності;

- дослідити загальні та особливі риси даної категорії суспільно-небезпечних діянь;

- дати вичерпну характеристику щодо кваліфікації кожного виду злочинів даної категорії, опираючись на судову практику в кримінальних справах та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України.

Теоретичною базою дипломної роботи є норми чинного законодавства України, а також праці вітчизняних вчених у галузі кримінального права.

Методологічна основа роботи ґрунтується на використанні таких логічних методів, як аналіз, синтез, дедукція, індукція, логіко-семантичний метод (для визначення та поглиблення понятійного апарату), метод порівняння (використовувався для зіставлення окремих положень чинного законодавства України), структурний (застосовувався для дослідження системи злочинів проти власності) та ін.

І. Кваліфікація розкрадання.

1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань.

Розкраданням у кримінальному праві називається корисливе, протиправне і неоплатне заволодіння чу-жим майном або іншими предметами з метою зверну-ти їх у свою власність. Немає ніяких підстав вважа-ти ознакою розкрадання вилучення майна у власника, оскільки така його властивість визначається заволодінням майна, яке без вилучення неможливе (Кримінальне право. Особлива частина. Підручник. - Київ, 1999. – C. 283) [24].

Суспільна сутність розкрадання полягає в тому, що злочинець ставить себе на місце власника. І якщо злочин не буде викрито, то злочинець володітиме і використо-вуватиме чуже майно як своє власне. Він може ним та-кож і розпорядитися як власник. При вдалому для зло-чинця випадку він стає фактичним володарем майна і його фактичним власником, а право власності залишає-ться у законного його власника. Останній не позбавля-ється права на своє майно, і тому він завжди може при-мусово (через суд) вимагати повернення йому його речі, а коли це вже неможливо, - відшкодувати йому збитки. Саме в цьому і полягає суспільна небезпечність розкра-дань - вони позбавляють власника можливості володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Так порушуються одні з головних суспільних відносин - відно-сини власності. І Іри з'ясуванні суспільної сутності розкрадань необхідно розрізняти економічні відносини власності і право власності як їх юридичне закріплення, юридичне оформлення (Курс советского уголовного права. Часть Особенная.- М., 1970.- Т. 4. C. 175) [26].

Суспільна сутність злочинів проти власності полягає н тому, що вони руйнують, пошкоджують або навіть і зовсім знищують економічні відносини власності, позбав-ляють власника можливості володіти, користуватися і розпоряджатися майном (грішми, цінними паперами тощо).

Головне в економічних відносинах власності - це на-лежність певного майна (речі) конкретній особі. Належ-ність майна закріплює панування власника над річчю (ре-чами), що вимагає від усіх інших осіб додержуватися і не порушувати це панування, не заподіювати йому шкоди. Право власності лише юридично закріплює цю суспільну належність речей і охороняє (захищає) її. Тому право власності як державно-правова форма закріплення еконо-мічних відносин власності злочином не пошкоджується (Науково-практичний коментар Криміналь-ного кодексу України. - Київ, Юрінком, 1997. C. 419) [28]. Злочини проти власності права власності не порушують, не руйнують і не знищують. Право власності не можна ні викрасти, ні знищити. Власник завжди має право вимага-ти повернення йому викраденого майна. Власник завжди має право на викрадене майно, тобто право власності завжди залишається у нього цілим