У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 р. (п. 4) роз'яс-нюється, що згідно зі ст. 50 Закону України «Про влас-ність» і ч. З ст. 145 Цивільного кодексу України власник у будь-якому випадку має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, безоплатно набутого во-лодарем, від особи, яка не мала права його відчужувати. (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 р. // Збірник постанов Пле-нуму Верховного Суду України. – С. 440-441.) [6]

Отже, право власності злочином не руйнується, не знищується і не анулюється, тобто воно від злочину не страждає і шкода йому не заподіюється, а тому право власності не є об'єктом посягання. Злочини проти влас-ності руйнують, пошкоджують на час чи назавжди еко-номічні відносини власності, які і є об'єктом посягання.

Безпосереднім об'єктом розкрадання є власність пев-ної особи (фізичної чи юридичної). Для кваліфікації роз-крадання треба визначити безпосередній об'єкт, оскільки дії особи, яка, звертаючи на свою користь майно, припу-скала, що воно може належати як громадянину, так і державній чи колективній організації, слід кваліфікувати як злочин проти приватної чи державної або колективної власності залежно під фактичної належності майна (П. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приват-ної власності» від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - С. 207.) [5]

Якщо ж, помиляючись щодо фактичної належності майна, винний терну» па спою користь приватне май-но, бажаючи викрасти державне чи колективне майно, маючи намір викрасти приватне майно, його дії квалі-фікуються незалежно від того, чиє майно стало предме-том злочину.

Належність певного майна тому чи іншому власникові на кваліфікацію розкрадання не впливає, оскільки зако-ном (статті 185-198 КК) всі форми власності охороня-ються рівним чином - однаково.

Предметом розкрадання можуть бути:

1) майно, 2) гроші, 3) цінні папери, які вже перебува-ють у власності певної особи.

Предметом розкрадання може бути майно:

а) яке вже знаходилося у майнових фондах організа-ції, установи чи підприємства, уже перейшло у власність особи на законних підставах чи фактично було в її воло-дінні. Не може бути предметом розкрадання те майно (речі), яке ще не надійшло у фонди організації, а лише має бути їй передане (податок, мито тощо), або такі речі, які вже вибули з цих фондів на законних підставах;

б) передане організацією-власником для тимчасового користування посадовим особам або приватним особам для користування, перевезення, переробки, ремонту тощо;

в) вилучене з фондів організації чи іншої особи без законних підстав (викрадене, тому розкрадання викраде-ного теж є розкраданням);

г) вилучене з природного стану із застосуванням і затратами праці, яке має грошову вартість та ціну (видобув те з надр, виготовлене, вирощене і т. ін.). Не можуть бу-ти предметом розкрадання дикоростучі рослини та їхні плоди, не вилучені з природного стану корисні копали-ни, дикі тварини, птахи;

д) речі, які перебувають у приватній власності грома-дян і були передані на зберігання, для перевезення або іншої мети організації чи установі, яка несе за них мате-ріальну відповідальність.

Предметом шахрайства і вимагання може бути не тільки майно, а й право на нього (право вимагати вико-нання зобов'язань, документи, які дають право на отри-мання майна, тощо), а вимагання - і будь-які дії майно-вого характеру (передача майнових вигод або відмова від них, відмова від права на майно тощо) (П. З постанови Пленуму Верховного Суду України «Про су-дову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - С. 200.) [5]

Не можуть бути предметом розкрадання:

1) речі, які власник викинув через відсутність потреби в них, тобто речі, непотрібні (деякі відходи виробництва, не здатні задовольнити якусь потребу в них тощо), такі, що не мають ніякої економічної, господарської, культур-ної чи іншої цінності. Заволодіння такими речами роз-краданням не визнається, оскільки воно не порушує від-носин власності. Тут ми не торкаємося тієї точки зору, згідно з якою немає відходів виробництва, які б не мож-на було використати (безвідходне виробництво), бо це питання не юридичне, а господарське, економічне;

2) документи, які не є цінними паперами, - квитанції, накладні, чеки, вимоги тощо. Викрадення такого доку-мента може бути готуванням до розкрадання майна. За відповідних умов викрадення документа кваліфікується за ст. 357 КК;

3) речі, вилучені з цивільного обігу,— зброя, наркоти-ки, радіоактивні матеріали, а також предмети, що міс-тяться у могилі чи на могилі.

Викрадення цих предметів утворює самостійний зло-чин і кваліфікується за статтями 262, 297, 308 КК. Та-ким чином, предметом розкрадання може бути майно як сукупність речей, що мають матеріальну цінність, грошову оцінку (ціну) і перебувають у цивільному обі-гові, а також гроші та цінні папери. (Н.Й. Коржанский Предмет преступления.- Волгоград, 1976. – C. 41) [22].

Важливою ознакою об'єктивної сторони розкрадання є настання злочинних наслідків - зменшення майна влас-ника і збагачення за його рахунок злодія, тобто обов'яз-ковою об'єктивною ознакою розкрадання є заподіяння майнової шкоди власникові.

Об'єктивно розкрадання являє собою протиправне і неоплатне привласнення чужого майна. Ознака протиправності розкрадання