Умисне заподіяння під час розбою тяжкого тілесного ушкодження, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 чи ч. 2 ст. 121 КК, оскільки воно повністю охоплюється ч. 4 ст. 187 КК.

Оскільки розбійний напад не охоплює заподіяння смерті потерпілого, то умисне чи необережне вбивство потерпілого під час розбійного нападу в усіх випадках утворює сукупність злочинів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК та ч. 4 ст. 187 КК, або ст. 119 КК та ч. 4 ст. 187 КК). Сукупність злочинів має місце і тоді, коли потерпілому були заподі-яні умисні тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть (ч. 2 ст. 121 КК та ч. 4 ст. 187 КК) (Ухвала судової колегії Верховного Суду України у справі Т. і Д. // Радянське право - 1973.- № 2- С. 107.) [16].

Насильство під час розбою може бути фізичним або психічним. Психічне насильство під час розбою полягає в погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тілесні ушкодження тощо).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлю-ючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстра-цією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосуєть-ся і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути викорис-тані для реалізації погроз (зіпсованої зброї або її макета тощо), якщо потерпілий сприймав ці предмети як такі, що становлять небезпеку для життя чи здоров'я. Але коли при відкритому заволодінні майном винна особа демонструє предмет, який має лише зовнішню схожість зі справжньою зброєю і об'єктивно не може бути знаряддям насильства, головними критеріями наявності реалі мої загрози для життя чи здоров'я потерпілого повинні бути характер злочинних дій, спрямованість умислу і суб'єктивне сприйняття погрози потерпілим.

Погроза під час розбою окремого злочину не утворює. Вона є складовою частиною об'єктивної сторони цього злочину, а тому повністю охоплюється диспозицією ст. 187 КК і додаткової кваліфікації за ст. 120 КК не потребує (П. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду У країни.-С. 203.) [5].

Насильство під час розбою, як і під час грабежу, за-стосовується з метою заволодіти чужим майном чи отримати доступ до нього або утримати вже вилучене, захоплене майно.

Як розбій кваліфікуються дії особи і тоді, коли вона викрала майно (гроші) способом крадіжки чи грабежу, а після цього з метою утримати викрадене застосувала на-сильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого. Не можуть бути кваліфіковані як розбій дії особи, яка застосувала насильство, небезпечне для життя чи здо-ров'я, не з метою захопити чи утримати майно (гроші), а з метою ухилитися від затримання, уникнути затримання і відповідальності. Якщо при цьому потерпілому була заподіяна шкода, то вчинене утворює сукупність злочи-нів проти особи і замах на крадіжку, грабіж або шахрай-ство. Неправильно були кваліфіковані за ч. З ст. 187 КК дії М, який спільно з не встановленою слідством особою вчинив замах на крадіжку майна з проникненням у жит-ло С. Коли М. і невстановлена особа вийшли з викраде-ними речами з будинку, їх намагались затримати його мешканці. Щоб уникнути затримання, втекти з міс ця вчинення злочину, М. погрожував потерпілому В. ножем.

У зв'язку з цим судова колегія Верховного Суду Ук-раїни зазначила, що дії М. необхідно кваліфікувати за ч. З ст. 185 КК і ч. 1 ст. 350 КК як таємне викрадення при-ватного майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло, і як погрозу вбивством, нанесенням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому у зв'язку з його участю у припиненні злочину (Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 24 березня 1994 р. в справі М. // Практика...-С. 78-79.) [11].

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, по-єднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, заволоділа винна особа майном (грішми) чи ні. З моменту нападу в діях винного є склад закінче-ного злочину, хоч злочин ще може продовжуватися. То-му дії осіб, які приєдналися до злочину, хоч би і після нападу, але до ще не закінченого злочину, кваліфікують-ся як дії співвиконавців розбою за ч. 2 ст. 187 КК, як вчинення розбою групою осіб.

Якщо розбійний напад вчинює група осіб, то для зви-нувачення у розбої непотрібно, щоб кожен співучасник нападу застосовував насильницькі дії, спрямовані на за-подіяння шкоди потерпілому чи висловлював погрозу вчинити їх. Спільні дії всіх співучасників розбійного на-паду, якщо тільки дехто з нападаючих застосував насиль-ство (крім ексцесу, коли співучасник не знав про намір інших застосувати насильство, небезпечне для життя чи здоров'я), кваліфікуються як розбій, вчинений групою осіб, за ч. 2 ст. 187 КК.

1.5. Кваліфікація викрадення частин чи обладнання електричних мереж або кабельних ліній зв'язку.

У ч.