Реалізація такої погрози охоплюється статтею про відповідальність за вимагання і не потребує додаткової кваліфікації за іншими статтями КК.

Погроза пошкодити або знищити майно стосується майна, належного потерпілому або його близьким чи рідним.

Умисне знищення або пошкодження майна при вима-ганні, якщо воно було вчинене не підпалом чи іншим загальнонебезпечним способом, кваліфікується за ч. 2 ст. 189 КК, а в разі настання тяжких наслідків - за ч. З ст. 189 КК. Додатково кваліфікувати ці дії ще й за ч. 1 ст. 194 КК непотрібно (П. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - С. 204.) [5].

Якщо ж майно було знищено чи пошкоджено підпа-лом або іншим загальнонебезпечним способом, то дії вин-ної особи додатково кваліфікуються і за ч. 2 ст. 194 КК.

За багатьма ознаками вимагання майна чи грошей має схожість із розбоєм. Ці злочини відрізняються тим, що:

1) при вимаганні винний може вимагати передати йо-му не тільки чуже майно чи гроші, але й право на чуже майно (незаконно видати ордер на квартиру, незаконно призначити пенсію, премію, передати йому право на житло, житлову площу тощо);

2) при розбої погроза спрямована тільки на особу, на яку здійснено напад, а при вимаганні - і на інших осіб (рідних чи близьких потерпілого);

3) на відміну від розбою погроза при вимаганні поля-гає в застосуванні насильства не негайно, не під час ви-моги передати винному майно чи гроші, а в недалекому майбутньому, якщо вимогу не буде виконано.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 р. зазначається, що при відмежуванні вимагання від грабежу чи розбою належить виходити з того, що при грабежі і розбої на-сильство або погроза його застосувати спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які ви-ражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його засто-сувати в майбутньому, а також вимога передати майно, поєднана з погрозою застосувати насильство до потерпі-лого або близьких йому осіб у майбутньому, кваліфіку-ються як вимагання за ст. 189 КК. Якщо погроза насиль-ством або саме насильство були застосовані з метою за-володіти майном потерпілого в момент нападу, але у зв'язку з відсутністю у нього майна вимога про передачу його винною особою була перенесена на майбутнє, дії такої особи кваліфікуються залежно від характеру по» гроз чи насильства як розбій або як замах на грабіж і за відповідною частиною ст. 189 КК, якщо останні дії явля-ли собою вимагання (П. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - С. 116.) [5].

Вимагання - це незаконна вимога передати винному чуже майно чи гроші. На отримання їх винний не мас ніяких підстав. Тому не являє собою злочину, передба-ченого ст. 189 КК, вимога передати майно чи гроші, хоч із застосуванням насильства чи погроз його застосувати, але з приводу того майна, на отримання якого ця особа має право.

Не вважається вимаганням також вимога, поєднана з відповідними погрозами чи насильством, повернути борг, якщо він виник на законних підставах.

Крім загальних кваліфікуючих ознак (повторність, вчинена за попередньою змовою групою осіб, вчинена організованою групою та ін.), вимагання визнається ква-ліфікованим, якщо воно: а) вчинене посадовою особою; б) завдало шкоду у великих та особливо великих розмі-рах; в) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Організованою групою називається стійке об'єднання двох і більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності. Про наявність цієї квалі-фікуючої ознаки можуть свідчити:

а) розроблений (хоч би у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчи-нення конкретного злочину;

б) розподіл ролей;

в) наявність організатора (керівника) групи;

г) прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб, у тому числі і підкупом хаба-рами посадових осіб;

д) вербування нових членів;

е) наявність загальних правил поведінки;

ж) наявність матеріальної бази (транспорт, приміщен-ня, сховища, кошти тощо).

Від банди організована група відрізняється лише ознакою озброєності. Тому, якщо організована група озброєна, відповідальність її керівника і членів, які вчи-нили вимагання чужого майна чи грошей, настає за ст. 257 КК. Кваліфікувати їх дії додатково за ч. З ст. 189 КК непотрібно (П. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 груд-ня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду Украї-ни. - С. 209.) [5].

При визначенні майнової шкоди у великому чи особ-ливо великому розмірі (ч. 3 і ч. 4 ст. 189 КК) врахову-ють: а) вартість викраденого на час вчинення злочину; б) кількість викраденого майна; в) значимість викраде-ного майна для потерпілого; г) матеріальне становище потерпілого; д) наявність у нього утриманців тощо.

При цьому до уваги не беруться критерії, які не мають матеріального змісту (дефіцитність викрадених речей, престижність володіння ними тощо).

Велику шкоду становлять збитки, заподіяні переда-чею майна чи грошей винному, а також збитки, заподіяні потерпілому, його близьким або рідним знищенням або пошкодженням їхнього майна.

Розмір заподіяних потерпілому збитків визначається виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за державними роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосується встановлення вартості і тих речей, які були створені