Безпідставно, наприклад, було засуджено за ст. 197 КК А., який, перебуваючи у відрядженні, залишив у Херсон-ській області причеп від автомобіля ЗІЛ-130, не вживши заходів до його схоронності, внаслідок чого після повер-нення причепа не знайшов, чим заподіяв АТП збитки на суму 2517 крб.

Президія Київського міського суду, розглянувши справу, встановила, що пізніше причеп було знайдено і повернуто авто підприємству. Втратою запасного колеса і номерного знака від автопричепа АТП завдано збитків на суму 170 крб., які не можна визнати великими. Відпо-відальність же за ст. 196 КК настає у випадку, якщо втратою чи пошкодженням державного або колективно-го майна заподіяно шкоду у великих розмірах. Оскільки автопричеп повернуто АТП, на суму його вартості має бути зменшено розмір збитків, що підлягають стягненню із засудженого. На підставі викладеного президія міського суду судові рішення в частині засудження А. за ст. 197 КК скасувала і провадження у справі закрила;

7) якщо злочинно-недбале ставлення до охорони чу-жого майна було необережним. У тих випадках, коли особа, якій була доручена охорона, умисно не виконува-ла своїх обов'язків і цим сприяла розкраданню, знищен-ню чи пошкодженню цього майна, її дії кваліфікуються як співучасть у цих злочинах.

1.9.6. Кваліфікація придбання або збуту майна, завідомо здобутого злочином.

За статтею 198 КК кваліфікуються заздалегідь не обі-цяні: придбання чи збут або зберігання майна, яке заві-домо для винного було здобуто злочином.

Предметом цього злочину може бути будь-яке маймо, яке завідомо, тобто безсумнівно для винної особи було здобуто вчиненням злочину: бандитським нападом, роз-краданням чужого майна, незаконною порубкою лісу, одержанням в якості хабара, незаконним зайняттям риб-ним, звіриним або іншим водним добувним промислом, незаконним полюванням, викраденням зброї, наркотич-них засобів чи психотропних речовин та іншими подіб-ними злочинами.

Не можуть кваліфікуватися за ст. 198 КК придбання чи збут або зберігання викрадених людей (ст. 146 КК); документів (ст. 357 КК), чи інших речей, які майном не є.

Про злочинне походження речей, про те, що ці речі є майном, яке здобуто вчиненням злочину, можуть свідчи-ти кількість майна, його ціна, особливості певних речей тощо, а також повідомлення про це особою, яка здобула майно вчиненням злочину (Н.И. Коржанский Ответственность за приобретение, хра-нение и сбыт имущества, добытого преступным путем. - Волго-град, 1971. – c. 49) [21].

Придбання чи збут або зберігання майна, здобутого злочином, кваліфікується за ст. 198 КК лише у випадках завідомого знання особою, яка його придбала чи збувала або зберігала, що це майно здобуте вчиненням злочину. Не підпадають під ознаки ст. 198 КК випадки збування, придбання чи зберігання майна, якщо немає завідомого знання про його здобуття злочином, тобто всілякі сумні-ви, припущення складу цього злочину не утворюють за відсутністю вини.

За статтею 198 КК кваліфікується придбання, збут чи зберігання майна, здобутого злочином лише у випадках, коли таке сприяння злочинові, яким це майно було здо-буте, було заздалегідь не обіцяним.

Якщо такі дії були заздалегідь обіцяними, то вони стають у причинний зв'язок зі злочином, яким це майно було здобуто, і стають співучастю у вчиненні цього зло-чину, а тому повинні кваліфікуватися за ч. 5 ст. 27 КК і тією нормою Особливої частини Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Рівним чином і постійне чи систематичне придбання в однієї особи, чи збут майна на користь однієї особи, яка це майно здобуває вчиненням злочину, переростає у співучасть і повинно кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 27 КК і нормою Особливої частини КК.

Але систематичне придбання чи збут майна, здобуто-го злочином, у різних осіб, може і не бути співучастю у вчиненні злочинів, якими це майно було здобуто.

Заздалегідь не обіцяне придбання, збут і зберігання майна, здобутого злочином, має багато спільних ознак із заздалегідь не обіцяним приховуванням тяжкого чи особ-ливо тяжкого злочину (ст. 396 КК). Відрізняються ці злочини лише ознаками суб'єктивної сторони.

Об'єктивно і заздалегідь не обіцяне придбання, збут чи зберігання майна, здобутого злочином, допомагає зло-чинцеві приховати здобуте злочином. Але суб'єктивно особа, яка набуває, збуває чи зберігає майно, діє з корис-ливих мотивів, її вабить здебільшого можливість при-дбати дешево, заробити на вигідному збуті такого майна.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину вчиню-ється з метою приховати злочин, злочинця, допомогти йому уникнути відповідальності і покарання.

Тому придбання чи збут або зберігання майна, здобу-того вчиненням тяжкого чи особливо тяжкого злочину, не з корисливих мотивів, а з метою приховати злочин і зло-чинця, повинно кваліфікуватися за ст. 396 КК.

Висновки.

Отже, здійснивши комплексний аналіз кваліфікації злочинів проти власності, можна зробити ряд висновків:

Кваліфікація злочинів проти власності – це оцінка їх і встановлення (застосування) тієї кримінально-правової норми, яка повніше описує ознаки цього злочину. Кваліфікувати злочин означає встановити повну відповідність його ознак ознакам норми, яка передбачає відповідальність саме за вчинення цього злочину;

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільших цінних соціальних благ — право власності Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (Конституція України від 28.06.1996р.) [1];

Родовим об’єктом злочинів, передбачених розділом VI Особливої частини КК, є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном. Додатковими обов’язковими об’єктами злочинів, які вчиняються з використанням насильства або погрози його застосування (насильницький