Не можуть кваліфікуватися як розкрадання дії особи, яка має право на отримання певного майна, але порушує встановлений порядок його передачі - отримання. Не утворюють розкрадання і випадки помилки.

Наприклад, неправильно були кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК дії 3., засудженого за те, що він за поперед-ньою змовою з С. викрав пиломатеріали на суму 766 крб., які відвіз собі на дачу.

Судова колегія Верховного Суду України, розглянув-ши справу, у своїй ухвалі від 16 травня 1985 р. зазначи-ла, що суд не зібрав достатньо доказів того, що 3. мав намір викрасти пиломатеріали. В ході попереднього слідства і в судовому засіданні 3. послідовно твердив, що не знав, яким чином буде оформлено одержання пилома-теріалів, не знав їхньої вартості. Ще до початку робочого дня він приїхав до С. і в службовому кабінеті вручив йо-му 700 крб. для оплати зазначених матеріалів. У справі встановлено, що всі дії по одержанню і списанню пило-матеріалів проведено за вказівкою С., а 3. лише придбав їх з порушенням встановленого порядку оплати, що не може свідчити про наявність у нього умислу на розкра-дання їх за змовою з С. Інших доказів причетності 3. до розкрадання зазначених матеріальних цінностей у справі немає. Отже в діях З. немає складу злочину (Практика судів України в кримінальних справах. – К., 1993. – С. 69-79.) [8].

Заволодіння чужим майном визнається неоплатним, якщо воно не було оплачене зовсім або була оплачена лише його частина чи оплата була значно нижчою від limn дійсної вартості. Коли була оплачена частина привласне-ного майна, то викраденою визнається неоплачена частина.

Неоплатним визнається привласнення і тоді, коли винна особа замінила майно на менш цінне з метою при-власнити більш цінне майно. З неоплатністю розкрадан-ня тісно пов'язана корислива мета цих злочинів.

Користю у кримінальному праві називається прагнення до матеріального надбання, бажання винного звернути майно у свою власність назавжди, без наміру колись по-вернути його власникові чи відшкодувати його вартість.

Корисливий мотив - обов'язкова ознака розкрадання. Без корисливості немає розкрадання. Корисливий мотив не виключається і тоді, коли викрадене майно передається іншим, третім особам, а також тоді, коли інші особи (при викраденні групою осіб) діяли за іншими спонуканнями.

Розкрадання вважається закінченим з моменту заподі-яння майнової шкоди власникові, тобто з того моменту, коли власник втрачає можливість володіти, користувати-ся та розпоряджатися майном.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 р. (п. 6) зазнача-ється, що крадіжка і грабіж вважаються закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реаль-ну можливість розпорядитися чи користуватися ним (за-ховати, передати іншим особам тощо) (Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України-С. 200-201.) [5].

Вимагання вважається закінченим з моменту пред'яв-лення вимоги, поєднаної з погрозою застосувати насиль-ство, пошкодити чи знищити майно, незалежно від до-сягнення винною особою поставленої мети.

Якщо розкрадання чиниться з території, що охороня-ється, то воно вважається закінченим з того моменту, коли викрадене майно було винесене за межі території, оскільки воно вже вилучене з володіння власника, і вин-на особа має реальну можливість ним скористатися чи розпорядитися (продати, віддати, поміняти і т. ін.).

Доки можливість використати майно, розпорядитися ним не настала, суб'єкт не може вважати, що він уже ви-конав усі дії, необхідні для досягнення наслідків - збага-титися за рахунок чужого викраденого майна.

Якщо ці наслідки не настали за обставин, від винного не залежних, то його дії кваліфікуються як незакінчений замах за ч. 1 ст. 15 КК і відповідною статтею Особливої частини КК.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, по-єднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, неза-лежно від того, заволоділа винна особа майном потерпі-лого чи ні (П. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - С. 201) [5].

Таким чином, у всіх випадках, крім розбою, розкра-дання визнається закінченим за наявності двох умов:

1) заподіяння власникові майнової шкоди (майна не-має, немає можливості його використовувати чи розпо-ряджатися ним);

2) незаконного збагачення винного за рахунок чужого (викраденого) майна.

Розкрадання можна визнати закінченим тоді, коли винний повністю реалізував свій намір - заволодіти чу-жим майном і привласнити його. Саме тоді він і має мо-жливість розпорядитися ним чи використати його. Якщо винний не зміг здійснити свій намір з обставин, від нього не залежних, то його дії кваліфікуються як замах на роз-крадання. Наприклад, за відсутності майна чи певної су-ми грошей або коли він не зміг подолати перешкод (від-чинити двері, виламати ґрати, знайти сховище, відкрити сейф тощо), чи йому перешкодили здійснити намір інші особи (охоронці, власники і т. ін.).

Так, неправильно були кваліфіковані дії П. за ч. 4 ст. 185 КК. Органи попереднього слідства і суд визнали, що П. вчинив крадіжку державного майна у великих розмірах. Але їх висновки, що крадіжка була закінченою, не підтверджуються доказами у справі. Як зазначила президія обласного суду, матеріали справи свідчать, що П. був затриманий працівниками міліції, коли пере-бував у приміщенні магазину. Частину викрадених това-рів було знайдено у нього, а частину - біля магазину. Оскільки П. був затриманий на