Якщо особа вчинила замах на розкрадання і від закін-чення злочину добровільно відмовилась, то вона не під-лягає відповідальності за замах на розкрадання. Непра-вильно, зокрема, кваліфікував міський суд за ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК дії В., який намагався викрасти товари з мага-зину, але не зміг довести свій намір до кінця з не залеж-них від нього причин. На попередньому слідстві і в су-довому засіданні В. пояснив, що дійсно мав намір вчи-нити цю крадіжку, але, дійшовши до прилавка, злякався відповідальності і вийшов з магазину. Суд визнав ці по-казання правдивими. Проте всупереч цьому у вироку за-значено, що В. залишив магазин, не довівши злочину до кінця тому, що почув шум автомобіля, який наближався, і злякався, що його затримають. Такий висновок суду, як зазначила у своїй ухвалі судова колегія Верховного Суду України, нічим не обґрунтований і суперечить показан-ням свідків Ч. і М. про те, що В. залишив магазин до прибуття автомашини з працівниками міліції. Він був затриманий лише через деякий час і не біля магазину, а за 300 м від нього.

Таким чином, показання В. про те, що він добровіль-но відмовився від вчинення злочину, нічим не спросто-вані. Відповідно ж до ст. 17 КК особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності тільки в тому разі, коли фактично вчинене нею містить склад іншого злочину. На підставі цього судова колегія Верховного Суду України вирок про засудження В, за замах на вчинення крадіжки скасувала і справу закрила за відсутністю у його діях складу злочину (Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 16 трав-ня 1986 р. у справі В. // Практика судів України в кримінальних справах. – К., 1993. – С. 18-19.) [14].

З урахуванням усіх розглянутих ознак розкрадання може бути визначене як протиправне, корисливе і не-оплатне заволодіння чужим майном з метою звернути його у свою власність і стати його фактичним волода-рем, фактичним власником.

Поняття «розкрадання» є родове, що поєднує спільні ознаки цілої низки посягань на чужу власність: крадіж-ки, грабежу, розбою, шахрайства, привласнення тощо. Різні види розкрадань відрізняються способом їх вчинення. Способи розкрадань визначені кримінальним законом:

1) крадіжка таємно (стаття 185 КК);

2) грабіж - відкрито та із застосуванням насильства (стаття 186КК);

3) розбій - способом нападу (стаття 187 КК);

4) шахрайство - обманом (стаття 190 КК);

5) привласнення чи розтрата - способом зловживання довір'ям відносно чужого майна (стаття 191 КК);

6) вимагання - способом психічного насильства - по-гроз та шантажу (ст. 189 КК);

7) привласнення, розтрата - способом зловживання посадовими повноваженнями (ст. 191 КК).

Чинне кримінальне законодавство України передба-чає кваліфікуючі ознаки, за наявності яких розкрадання визнається вчиненим за обтяжуючих обставин. Зазначені ознаки можна поділити на дві групи: 1) загальні, притаманні всім розкраданням; 2) особливі, властиві тільки деяким, окремим способам розкрадань.

Загальними кваліфікуючими ознаками розкрадань є:

а) повторність;

б) вчинення розкрадання за попередньою змовою групою осіб;

в) у великих розмірах;

г) вчинення розкрадання у особливо великих розмі-рах, або

д) організованою групою.

Особливими чи спеціальними кваліфікуючими озна-ками розкрадання є вчинення їх:

а) з проникненням у житло, приміщення чи інше схо-вище - ч. З ст. 185, ч. З ст. 186 та ч. З ст. 187 КК;

б) із застосуванням насильства - ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187,ч. Зет. 189КК;

в) розкрадання, поєднане із заподіянням тяжких тілес-них ушкоджень - ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК;

г) розкрадання, яке завдало великої шкоди потерпіло-му, - ч. З ст. 185, ч. З ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 190 КК;

д) розкрадання в особливо великих розмірах - ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК;

е) розкрадання, вчинене організованою групою, - ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 191, ч. 4ст. 189КК.

Повторність як кваліфікуюча ознака розкрадання пе-редбачена частинами 2 статей 185-187, 189, 190, ч. З ст. 191 КК.

Поняття повторності наводиться у примітці 1 до ст. 185 КК. Розкрадання, вчинене способом крадіжки (ст. 185 КК), грабежу (ст. 186 КК), розтрати, привласнен-ня чи зловживання посадовим повноваженням (ст. 191 КК), та шахрайство (ст. 190 КК) визнаються вчиненими повторно, якщо їм передувало вчинення цією особою будь-якого з цих злочинів або злочинів, передбачених статтями 187, 262 КК.

Згідно із законом розкрадання визнається повторним:

1) у випадках закінченого попереднього злочину, го-тування до нього чи замаху на нього;

2) як тоді, коли винна особа була виконавцем поперед-нього злочину, так і тоді, коли вона брала у ньому участь у ролі пособника, підмовника чи організатора;

3) незалежно від того, чи була особа притягнута до відповідальності за попередній злочин, чи була вона за нього засуджена, чи відбувала за нього покарання і чи відбула його.

Розкрадання визнається повторним незалежно від то-го, від різних чи від одного власника вилучалося майно (гроші), крім випадків, коли розкрадання було продов-жуваним.

Продовжуваним розкраданням визнається неоднора-зове незаконне безоплатне вилучення