Повторність розбою має особливості. Розбій (ст. 187 КК) вважається повторним тільки тоді, коли йому пере-дувало вчинення такого самого злочину (передбаченого ст. 187 КК) чи бандитизму (ст. 257 КК).

Не утворюють повторності:

1) розкрадання, щодо якого закінчилися строки дав-ності (статті 49 і 80 КК) чи за яке судимість знято або погашено (ст. 88 КК);

2) продовжуване розкрадання, яке утворюють кілька тотожних дій, поєднаних єдиним умислом;

3) замах на розкрадання з наступною добровільною відмовою від закінчення злочину (ст. 17 КК);

4) повторення раніше невдалої спроби викрасти те саме майно чи ту саму річ.

Як вчинене за попередньою змовою групою осіб роз-крадання кваліфікується тоді, коли у його вчинені брали участь двоє або більше осіб, які заздалегідь, до початку роз-крадання чи під час нього, домовилися вчинити його спіль-но. Крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство і вимагання квалі-фікуються як вчинені за попередньою змовою групою осіб тоді, коли у вчиненні відповідного злочину брали участь за домовленістю як співвиконавці дві і більше особи (Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 16 трав-ня 1986 р. у справі В. // Практика судів України в кримінальних справах. – К., 1993. – С. 18-19.) [14].

Розкрадання не може кваліфікуватися як вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо розкрадання було вчинене безпосередньо однією особою, а інші були підмовниками чи пособниками.

Вчинення розкрадання за попередньою змовою гру-пою осіб характеризується двома головними ознаками:

1) вчинення розкрадання групою, що складається не менше як з двох осіб, які безпосередньо брали участь у цьому злочині. Співучасть у розкраданні, яке було вчи-нене одним виконавцем злочину, не утворює групи. Для визнання групи в даному випадку не потрібно доводити її стійкість, міцну згуртованість та особливу організо-ваність.

Розкрадання кваліфікується як вчинене групою осіб незалежно від того, що інші учасники злочину на підста-ві ст. 22 чи ст. 19 КК не підлягають кримінальній відпо-відальності, незалежно від притягнення до такої відпові-дальності інших членів групи;

2) наявність попереднього, досягнутого до початку розкрадання чи під час його вчинення зговору між чле-нами групи про вчинення розкрадання.

За наявності сукупності цих двох ознак розкрадання кваліфікується як вчинене за попередньою змовою гру-пою осіб за статтями 185, 190, ч. З ст. 191 КК без засто-сування ст. 27 КК.

Згідно з приміткою 2 до ст. 185 КК розкрадання ви-знається вчиненим у значних розмірах і вважається та-ким, що завдало значної майнової шкоди, якщо воно вчинене однією особою чи групою осіб на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до-ходів громадян, встановлених законодавством України.

Приміткою 3 до ст. 185 КК великим розміром викра-дання чужого майна визнається сума, яка у двісті п'ят-десят і більше разів перевищує неоподатковуваний міні-мум доходів громадян.

Для визначення розміру розкрадання застосовують державні роздрібні ціни, а за їх відсутності - ціни на аналогічні товари.

Крім вартості викраденого майна, враховуються та-кож вага, обсяг, кількість викраденого та значущість його для власника. Але вирішальною є грошова вартість викраденого майна, оскільки в ній відбиваються і всі ін-ші ознаки.

У справах про розкрадання державного майна, коли заподіяні матеріальні збитки стягуються у кратному об-численні (наприклад, при розкраданні м'яса та м'ясо-продуктів), дії винних за ознакою значного, великого або особливо великого розміру розкрадання у всіх випадках кваліфікуються, виходячи з вартості викраденого, яка визначається залежно від виду продукції за роздрібними, закупівельними або іншими державними цінами (II. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 ве-ресня 1981 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-С. 152.) [7].

Вартість викраденого майна, визначена із застосуванням коефіцієнта, має враховуватися як при обчисленні розміру матеріальних збитків, так і при кваліфікації злочину.

У тих випадках, коли збитки заподіюються розкра-данням або нестачею м'яса, молока, м'ясних і молочних продуктів, розмір сум, що підлягають стягненню на від-шкодування збитків, визначається за державними роздрібними цінами на ці товари із застосуванням коефіцієнтів: м'ясо і м'ясні продукти — 3, молоко і молочні про-дукти - 2,5. Кваліфікуючи дії осіб, винних у розкраданні або втраті м'яса, молока, м'ясних і молочних продуктів, необхідно виходити з одноразової вартості викраденого або втраченого майна (Пункти 10 і 11 постанови Пленуму Верховного Суду Украї-ни «Про практику застосування судами України законодавства в справах про розкрадання продовольчих товарів, їх втрату і псу-вання в системі державної торгівлі та споживчої кооперації» від 24 червня 1983 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-С. 157-158.) [4]. Вартість викраденої продукції і товарів на підприємствах громадського харчування і в комісійній торгівлі визначається за цінами, встановле-ними для реалізації цієї продукції і товарів.

У тих випадках, коли роздрібні ціни нижчі за оптові, для визначення розміру розкрадання застосовують опто-ві ціни незалежно від того, майно викрадене в організа-цій, які займаються роздрібною торгівлею, чи в інших організаціях.

Якщо немає роздрібних цін на викрадене майно і не можна визначити його вартість за порядком, передбаче-ним Державним комітетом по цінах (тепер - Державна інспекція з контролю за цінами Мінекономіки України), то вартість викраденого встановлюють експерти.

При викраденні майна та інших цінностей, відносно яких законодавством встановлено особливий порядок визначення розміру заподіяної шкоди (дорогоцінні мета-ли, каміння