При кваліфікації викрадень іноземної валюти, платіж-них документів, фондових цінностей в іноземній валюті їхню вартість визначають за курсом Держбанку на день вчинення злочину, а розмір відшкодування заподіяних злочином збитків - за відповідними цінами на час вирі-шення справи в суді.

При розкраданні з контейнерів товарів, на які є роз-дрібна ціна, їхню вартість визначають за цими цінами, а вартість майна громадян - виходячи з ціни, яка була за-значена в товарних документах при відправленні ватажу.

Вартість сільськогосподарської продукції визначаєть-ся за середньоринковими цінами, що існували на день розкрадання.

Розмір шкоди, заподіяної розкраданням квитків до те-атрів, сплачених талонів єдиного державного фонду на паливні та мастильні матеріали, одноразових проїзних автобусних чи тролейбусних квитків, визначається за їхньою номінальною вартістю, і такі дії кваліфікуються як закінчений злочин.

При визначенні розміру викраденого враховується:

1) все майно, викрадене з одного і того ж місця, од-ним і тим же способом;

2) все майно, викрадене групою осіб, незалежно від частки кожною із співучасників;

3) все майно (та гроші), використане, реалізоване чи повернуте.

У тих випадках, коли умисел винного був спрямова-ний на викрадення у великому розмірі, але фактично розкрадання було вчинене лише на незначну суму, дії винного кваліфікуються як замах на розкрадання у вели-кому розмірі за ст. 15 і відповідною частиною статей Особливої частини (ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. З ст. 189 або ч. З ст. 190, ч. 4 ст. 191 КК).

У разі вчинення винною особою кількох злочинів проти власності, одні з яких були закінченими, а інші - ні, незакінчені злочини кваліфікують окремо з посилан-ням на відповідну частину ст. 15 КК.

Вартість викраденого майна має бути повністю об-ґрунтована і доведена. За вину може бути поставлена лише така сума викраденого, яка не викликає ніяких сум-нівів і доведена всіма доказами у справі.

Неправильно, зокрема, були кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК дії П. Він був засуджений за те, що проник до магазину і викрав звідти матеріальні цінності та гроші на суму 5133 крб. У стадії розслідування і в суді П. пояс-нив, що відразу після вчинення злочину його було за-тримано і все викрадене майно на суму 1343 крб. (гро-шей, за словами підсудного, він не викрадав) у нього було вилучене. У викраденні цінностей саме на таку суму П. визнав себе винним. Ці пояснення засудженого об'єктивно підтверджуються описом вилученого у нього майна та рапортом працівника міліції, який безпосередньо затримав П. з викраденим майном. Під час обшуку 11, І його квартири ніяких інших викрадених речей чи грошей не знайдено. Висновок суду, що П. викрав матеріальні цінності на значно більшу суму, а саме на 5133 крб., ціл-ком побудований на даних інвентаризації матеріальних цінностей, згідно з якою саме на таку суму в магазині виявлено нестачу. Проте наявність нестачі сама по собі не свідчить, що вона виникла у зв'язку із злочинними діями винного. Як вказала судова колегія Верховного Суду України, за таких обставин необхідно визнати, що П. викрав з магазину матеріальні цінності на суму 1343 крб., а тому його дії належить кваліфікувати не за ч. 4 а за ч. З ст. 185 КК (Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 28 січ-ня 1992 р. у справі П. // Практика судів України в кримінальних справах. – К., 1993. – С. 65-66.) [15].

У тих же випадках, коли винна особа мала намір ви-красти певну суму грошей чи майна на певну суму, а фак-тично викрала більше, то її дії кваліфікуються, виходячи з тієї суми, яку фактично було викрадено.

Правильно, зокрема, були кваліфіковані за ч. 5 ст. 185 КК дії Т. Його було засуджено за те, що він вночі, зламавши замок, проник до магазину і ни кран грошову виручку в сумі 10528 крб. У поданій на вирок суду касаційній скарзі засуджений просив перекваліфікувати його дії зі ч. 5 ст. 185 КК на ч. З ст. 185 КК, виходячи з того, що, проникаючи до магазину, мав намір вкрасти одноденну виручку, тобто 500-700 крб., але, знайшовши більшу су-му, грошей не перелічував.

Судова колегія Верховного Суду України не знайшла підстав для задоволення скарги, а тому його дії за ч. 5 ст. 185 КК кваліфіковано правильно (Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 13 бе-резня 1986 р. у справі Т. // Практика судів України в кримінальних справах. – К., 1993. – С. 71-72.) [13].

Таке рішення судової колегії Верховного Суду Украї-ни є правильним, оскільки винність особи, яка вчинила злочин, визначається її психічним ставленням до злочи-ну не взагалі, а лише під час і саме в момент вчинення злочинних дій. Тому вирішальне значення мають не дум-ки, міркування чи наміри, які були у особи напередодні, а ті, які вона мала під час вчинення злочину. В даному випадку Т. заздалегідь, до вчинення злочину, мав намір викрасти одноденну виручку (500-700 крб.). Але коли він відчинив шафу, де були сховані гроші, і побачив, що там лежить значно більше грошей, у нього негайно намір змі-нився, і він захопив їх усі - 10528 крб. Отже у момент викрадення грошей Т. вже мав намір викрасти саме цю суму, про що свідчить і те, що він грошей не перелічував. Якби